«ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІІЇ ТА ІНТЕРАКТИВНІ ФОРМИ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

39

Укладачі:

Опришкова С.Г., ЗОШ № 13 м. Артемівськ
Гагарян Л.А., ЗОШ № 13 м. Артемівськ Сиротюк К.В. ЗОШ № 5 м. Артемівськ Приймачов С.А. НВК № 2 м. Харцизск Латишев В.В. НВЛ м. Донецьк Новіков Н.І. ліцей-інтернат при Дон-НУ м. Донецьк

Рецензенти:

Мельничук Ю.В.,завідувач відділу фізичної культури і спортивно-масової роботи Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

У науково - методичному посібнику, йдеться про використання інноваційних технологій та інтерактивних форм навчання на уроках фізичної культури, надаються методичні рекомендації щодо впровадження інноваційних форм, методів, засобів в навчанні. Автори висвітлюють особистий погляд на використання інноваційних технологій на уроках фізичної культури , дають практичні рекомендації щодо використання інтерактивного навчання з досвіду роботи .

Збірник призначений для вчителів фізичної культури загальноосвітніх шкіл, шкіл інтернатів.

ЗМІСТ

1.Анотація ………………………………………..3

2.Вступ.

2.1 Наукове обґрунтування обраної теми ………5

2.2. Висвітлення обраної теми в нормативно правовій базі ……………………….………………….16

2.3. Основна частина. Висвітлення змісту

як системи в дії ……………………...…………..17

2.4.Із власного опиту …………………………….22 2.5. Інновації, як невід’ємна частина

інтерактивний технологій……………….... 28

3. Висновки, ……………..………………………. 35

4. Перспективи, методичні рекомендації……….36

5.Бібліографія……………………………………..37

АНОТАЦІЯ

Освіта України сьогодні переживає період глибинних змін, які зумовлені загально-цивілізаційними тенденціями розвитку суспільства. Трансформація змісту середньої освіти є одним з найважливіших складників процесу модернізації освіти. Сучасне суспільство потребує від шкільної освіти підготовки молоді, здатної відповідати на виклик часу, компетентної та мобільної на сучасному ринку праці, яка має громадянську позицію та ефективно здійснює діяльність, само розвивається та здатна навчатись протягом життя.

Розвиток школи - це процес засвоєння інновацій. Тобто розвиток можливий тільки за рахунок нового: технологій, підходів, методів, змісту роботи, організаційних структур[1] .

Однією з найдавніших проблем шкільного навчання є інновації в навчання. У даний час політика освіти України спрямована на перехід до розвиваючого навчання, де змінюються мета, зміст і методи навчально-виховного процесу. І в новій ситуації організації навчання ця проблема стоїть на порядку денному.

Поряд з питаннями формування в учнів мотивації до навчання, також необхідно вирішувати питання формування потреби до самостійних і систематичних занять фізичною культурою на базі створення уявлень про здоровий спосіб життя. Надбання цих знань сприяє зміні ставлення учнів до фізичної культури, спонукаючи їх стати сильними, краще фізично- розвиненими. Першочергове значення фізичного благополуччя для здоров'я людини безсумнівне, але в даний час воно стає особливо актуальним. Пов'язано це в першу чергу з кризовим станом здоров'я дітей, з їх гіпокінезією, з труднощами адаптації до підвищених розумових навантажень в школах .

Розглянуті в матеріалах роботи питання стимулювання учнів до занять фізичними вправами як на уроках, так і під час самостійних занять, використовуючи різноманітні інноваційні технології , форми, методи навчання – інтегровані уроки, інтерактивні форми навчання , використання інформаційно-комунікаційних технологій , інноваційні підходи до тематичного оцінювання є актуальними сьогодні і мають практичну значущість.

Способи поєднання урочних та позаурочних форм занять фізичними вправами дають позитивні результати в навчанні.

Даний матеріал роботи сприяє підвищенню інтересу до занять фізичною культурою, що в свою чергу позначається на покращенні стану здоров’я учнів та зменшенні рівня захворюваності серед шкільних колективів, і, як результат, підвищенні результативності навчання з інших предметів. Представлений матеріал роботи має практичне значення, відповідає сучасним вимогам та має зацікавити вчителів фізичної культури.

Учитель не може працювати наодинці, а тому він повинен піклуватися про те, щоб учителі школи збиралися разом і обговорювали ті завдання, які вони повинні провадити в життя, а також обговорювали способи виконання цих завдань»

С. Т. Шацький

ВСТУП.

НАУКОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ОБРАНОЇ ТЕМИ

Сьогодні життя визначає одним із пріоритетним напрямків діяльності навчальних закладів освіти формування у дітей та підлітків навчальних закладів освіти самовдосконалення особистості. І це не випадково. У сучасних умовах нестабільної економіки та наростаючого навантаження на нервову систему й психіку людини залишатися здоровим проблематично, якщо немає внутрішньої мотивації до здорового способу життя. Прийняття цінності здоров’я як домінанти орієнтує учнів на збереження та зміцнення здоров’я свого і оточуючих; успішну адаптацію в освітньому та соціальному просторі розвиток творчих здібностей; як найповнішу реалізацію особистісного потенціалу.

Наша держава на найвищому рівні визначає, що кожна шоста дитина в Україні народжується з відхиленнями у здоров’ї, а за час навчання школярі втрачають щонайменше третину свого здоров’я:погіршується слух, зір, постава; зростає кількість випадків невротичних розладів, захворювань травної системи тощо. Така ситуація викликає занепокоєння , оскільки здоров’я молодого покоління є фундаментом його подальшого благополучча в житті, запорукою конкурентоспроможності на ринку праці ,а здорова молода особистість - запорукою стабільного розвитку нашої країни.

У зв’язку з цим сучасне суспільство ставить питання про ціну освітніх результатів і вимагає створення такої системи освіти, яка не лише виховувала б освічену культурну людину, але й зберігала б і зміцнювала її здоров’я. Основними завданнями сучасного навчального закладу є створення безпечного освітнього середовища для розвитку здорової особистості протягом її навчання, формування в неї свідомого ставлення до свого здоров’я та життя, оволодіння життєвими навичками. Тобто школа повинна повністю підготувати особистість до самостійного життя, створити усі передумови для того , щоб вона могла навчатися протягом життя і була щасливою.[2] Хто буде рішати ці всі завдання - це педагог, вчитель – новатор.

Професія педагога вирізняється серед інших насамперед способом мислення її представників, почуттям обов’язку і рівнем відповідальності. Основна її відмінність від інших професій типу «людина — людина» полягає в тому, що вчитель належить і до тих, хто перетворює, і до тих, хто керує. Маючи за мету своєї професійної діяльності становлення і перетворення дитини, педагог покликаний управляти процесом її інтелектуального, емоційного, фізичного розвитку, формуванням її внутрішнього світу. Завдання вчителя — керувати учінням, а не вчити, керувати процесом виховання, а не виховувати. Чим глибше він усвідомлює свою основну функцію, тим більше самостійності, ініціативи, свободи надає учням. Хороший педагог завжди перебуває у навчально-виховному процесі ніби «за кадром», за межами вільного вибору учнів, а насправді — вибору, керованого ним. Учитель має допомогти народитися думці в голові учня, а не повідомляти готові істини. Отже, стрижень педагогічної праці — в управлінні всіма процесами, які супроводжують становлення людини. Нині працю вчителя все частіше називають «педагогічним менеджментом», а самого педагога — «менеджером виховання, навчання, розвитку».[3]

Професія вчителя тим і особлива, що вимагає постійної наполегливої роботи над собою, вічного незадоволення досягнутим і безперервного навчання. І дуже важливо робити правильний вибір вивчення проблеми самоосвітньої діяльності, оскільки цим визначається напрямок удосконалення професійної компетентності вчителя. Вибір науково-методичної теми «Іноваційні методи та інтерактивні форми навчання на уроках фізичної культури» не випадковий, не є це також і даниною моді. Бо обираючи тему, виокремлюється два ключових питання: Що є метою освіти ХХІ століття? Як реалізовувати її?

Іноді інновацією вважають використання відомого із незначною модифікацією. Інновації є предметом особливої діяльності людини, яка не задоволена традиційними умовами, методами, способами і прагне не лише новизни змісту реалізації своїх зусиль, а передусім якісно нових результатів. У постіндустріальному суспільстві чи не на перше місце виходить інноваційна діяльність у соціальній сфері, яка своїм змістом зорієнтована на людину. Стосується вона освіти, медицини, рекреаційної (лат. recreatio — відновлення) проблематики.

Поняття «інновація» вперше було вжито понад століття тому в культурології та лінгвістиці для позначення процесу трансфери (лат. transfero — переношу, переміщую) — проникнення елементів однієї культури в іншу і набуття при цьому нових, не властивих раніше якостей. Таке проникнення розглядалось як вирішальний фактор розвитку культур. У сучасному світі ним активно послуговуються в різних галузях знань діяльності, особливо у сфері економіки.

У педагогіці поняття «інновація» вживають у таких значеннях:— форма організації інноваційної діяльності;

— сукупність нових професійних дій педагога, спрямованих на вирішення актуальних проблем виховання і навчання з позицій особистісно-орієнтованої освіти;

— зміни в освітній практиці;

— комплексний процесстворення, розповсюдження та використання нового практичного засобу в галузі техніки, технології, педагогіки, наукових досліджень;

—результат інноваційного процесу.

З цим пов’язані і значні розбіжності у тлумаченні поняття «інновація» (нововведення) у науковій літературі [4].

Інновація (лат. innovatio — оновлення, зміна) — нововведення, зміна, оновлення; новий підхід, створення якісно нового, використання відомого в інших цілях.

Нововведення – це цілеспрямована зміна, яка вносить в середовище впровадження нові стабільні елементи (Пригожин А.И) [5].

Нововведення - комплексний процес створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу (інновації). Нововведення – форма організації інноваційної діяльності (Лапин Н.И)[6].

Інновація – пряма калька з англійського слова «innovation» що означає “нововведення», «новина», «новаторство» (Гільбух Ю.З., Дробноход М.І)[7].

За своїм основним змістом поняття «інновації» приналежне не тільки д створення і поширення новацій, а й до змін способів діяльності, стилі мислення, які з цим пов’язані (Кларин М.В. ) [8].

Інновація – процес часткових змін, що ведуть до модифікації окремо взятих цілей освіти або засобів і способів їх досягнення (Онушкин В.Г)[9]

Головна мета освіти - усебічний розвиток особистості як найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального , творчого, культурного потенціалу народу.

Це питання вирішується століттями. Всю педагогічну спадщину В. Сухомлинського пронизує ідея проектування людини. Він створив оригінальну педагогічну систему, яка базується на принципах гуманізму, на визнанні особистості дитини вищою цінністю, на яку повинні бути орієнтовані процеси виховання та освіти, засновані на творчій діяльності згуртованого колективу педагогів-однодумців і учнів.

Хоча В. Сухомлинський жив і працював у складні часи, які зараз прийнято називати застійними або тоталітарними, в умовах жорсткого атеїзму та політичної ксенофобії, ставлення до його діяльності та ідей не змінилося, бо його педагогічна концепція високогуманна і демократична, увібрала в себе та органічно поєднала класичну і народну педагогіку.[10]

Життя свідчить, що нові думки, ідеї, нові наукові відкриття це свого роду «вікна», крізь які стають зримими перспективи майбутнього часу і подій. Слід сказати, що не все нове є новим по суті. Хоча в той, чи інший історичний момент воно і здається таким. У

боротьбі ідей нерідко бувають випадки , коли фундаментальні істини навмисне спотворюються , спрофануються і передаються здобуттю . Але подальша регресія життєвих процесів в суспільстві змушує людей згадати забуті істини, воскресити їх і дати їм дорогу в майбутнє. Акт воскресіння ідей і є їх нове народження і нове життя в зміненому історичному середовищі [11] .

Освіта України сьогодні переживає період глибинних змін, які зумовлені загально-цивілізаційними тенденціями розвитку суспільства.

Наприкінці ХХст. Увагу зарубіжної та вітчизняної педагогічної науки і шкільної практики привернуло питання технологолізації освітнього процесу. У цей період приходить визначення важливості проблеми використання технологій в освіті. На сьогодні технологічний підхід у педагогічній науці є пріоритетним майже для всіх країн світу. Цій проблемі присвятили свої роботи такі вчені, як А.М. Алексюк, В.І. Бондар, В.В. Гузєєв, І.А. Зязюн, О.М. Пехота, О.Я Савченко, Г.К. Селевко, П.І. Сікорський, С.О. Сисоєва, А.В. Фурман та інші.

Термін «технологія» походить від грецького techne - мистецтво і loqos – наука, вчення. Тобто «технологія» - наука про майстерність , мистецтво здійснювати виробничий процес. Технологічний процес завжди передбачає певну послідовність операцій з використанням необхідних засобів і умов. Поступово зміст поняття «технологія» розширився і став в інших сферах життя.

Існують розбіжності у визначенні поняття «педагогічна технологія», їх налічують понад 300. Проблемі з’ясування змісту цього питання приділили увагу такі вчені, як В.П. Беспалько:«Педагогічна технологія – це змістова техніка реалізації навчального процесу»; М.В. Кларін - «Педагогічна технологія означає системну сукупність і порядок функціонування всіх особистостей, інструментальних і методологічних засобів, ви користування для досягнення педагогічної мети». В.Гусєв: «Педагогічна технологія» - комплекс, що складається з:

деякого уявлення запланованих результатів навчання, засобів діагностики поточного стану тих, кого вчать,

набору моделей навчання,

критеріїв вибору оптимальної моделі (до данних конкретних умов).

Б.Т. Ліхачов: «Педагогічна технологія – це сукупність психолого-педагогічних установок, які визначають спеціальний набір і компоновку форм, методів, способів, прийомів навчання, виховних засобів; вона є організаційно-методичним інструментарієм педагогічного процесу»,

М.Чошанов: «Педагогічна технологія – це складова процесуальної частини дидактичної системи» [12]

Кожна сучасна людина має досягти не лише певного рівня фахових знань, але й уміти співпрацювати, спілкуватися, користуватися різноманітною інформацією, творчо мислити та приймати рішення.

Сучасна шкільна освіта покликана не тільки надавати знання та формувати навички для життя в суспільстві, а й сприяти набуттю життєвих ціннісних орієнтацій, розвитку вмінь прийняття рішень, застосування інформаційних і комунікаційних технологій, мобільності й адаптованості.

Теоретичні основи інноваційної діяльності педагога висвітлені в дослідженнях Д.В. Алфімова, І.Д. Беха, Г.П. Васяновича, А.П. Вірковського, І.М. Дичківської, О.А.Дубасенюк, В.О. Сластьоніна та ін. Питання професійної підготовки вчителя до іноваційної діяльності розглядаються в працях В.О. Гринько, О.М. Коберника, А.М.Коломієць, К.В.Макогон, О.М.Пєхоти та ін.

Невгамовний ритм сьогодення, не завжди здоровий спосіб життя, розумове перевантаження, комп’ютеризація, екологічна проблема, невисока культура харчування — все це призводить до того, що дуже різко падає рівень здоров’я як дітей, так і дорослих.

Ще одна проблема – гіподинамія. Діти повинні рухатися в тиждень 8-10 годин - дівчата, 10-12 годин – хлопці.

«Рассказывает УНИАН доктор медицинских наук, завотделом медицинских проблем здорового ребенка , Института педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины Людмила Квашнина. - На сегодня сложился определенный образ жизни, как взрослых, так и детей. Наши дети находятся в постоянной гиподинамии - это уже ни для кого не секрет. Вспомните наше детство - с улицы невозможно было забрать: скакалки, лапта . А сейчас? Мы надели на ребенка шагомер. И в результате - 500 шагов в сутки. При необходимости 10 000 шагов. Ребенка привезли в школу, он походил между туалетом и столовой, его забрали и дома он сел у экрана компьютера или телевизора..»

Хто, як не вчитель фізичної культури, повинен боротися з цією ситуацією усіма методами і засобами цього предмета. Але для того, щоб пробудити, активізувати інтерес до систематичних занять фізичними вправами, в наш час недостатньо традиційного підходу, потрібно шукати щось нове, якісне, цікаве.

Учитель завжди повинен бути в невтомному творчому пошуку нових підходів у питанні прищеплення бажання до систематичних занять фізичними вправами. А це, в свою чергу, приведе до зміцнення здоров’я, підвищення рівня роботи функціональних систем організму, поліпшення емоційного стану.

Учитель XXI століття — це «новий учитель», учитель-новатор, який у своїй роботі застосовує сучасні технології, розробляє та використовує на практиці нетрадиційні методики і підходи, сам щомиті удосконалюється.

Завдання сучасної школи — формування успішної особистості. В основі процесу формування лежать ключові компетентності:

• бути необхідним як для кожної окремої особистості, так і для суспільства в цілому;

• надавати можливість індивідууму інтегруватися у суспільство (у знайомих і незнайомих ситуаціях), при цьому зберігаючи незалежність;

• сприяти постійному удосконаленню знань і навичок особистості відповідно до потреб часу.

ВИСВІТЛЕННЯ ОБРАНОЇ ТЕМИ В НОРМАТИВНО – ПРАВОВІЙ БАЗІ

Про актуальність інноваційних методів та інтерактивних форм навчання у навчально-виховному процесі говорять провідні освітянські документи, нормативно-правові акти, постанови, укази та науково-теоретичні, методичні дослідження, праці, рекомендації, що свідчать про пильну увагу держави, науковців, психологів, методистів, а також учителів-практиків до цієї проблеми. Ось перелік деяких з них: Закон «Про освіту», Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті, Державний стандарт базової і повної середньої освіти; Державний стандарт початкової загальної освіти; Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти, Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», Закон України «Про фізичну культуру і спорт», Закон України «Про охорону дитинства», накази Міністерства освіти і науки: № 486 від 21.07.2003року «Система організації фізкультурно – оздоровчої та споривної роботи», № 956 від 22.10.2008 року «Про заходи щодо вдосконалення фізичного виховання». Індикатором прогресив­них гуманістичних зрушень вважають цільову комплексну про­граму "Фізичне виховання - здоров'я нації", яка підписана Пре­зидентом України. Положення «про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності», затверджене МОН України від 17.11.2000 р. №522

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Висвітлення змісту як системи в дії

Мета роботи та успіх обраного напрямку роботи, з використанням інноваційних технологій в системі фізичного виховання безперечно залежить від самого вчителя його професіоналізму творчості й майстерності, і безперечно – бажання впроваджувати цей напрямок, розвитку дитини в практику своєї професійної діяльності.

Інноваційною діяльністю займається багато творчих педагогів, серед яких умовно можна виокремити три групи

1) педагоги-винахідники, які приходять до нового в результаті власних пошуків;

2) педагоги-модернізатори, що вдосконалюють і по-новому використовують елементи створених систем за - для позитивного результату;

3) педагоги-майстри, які швидко сприймають і досконало використовують як традиційні, так і нові підходи та методи.

Діяльність педагогів, що належать до цих категорій, утворює інноваційний педагогічний потік, який збагачує практику новими ідеями, новим змістом і новими технологіями.

Інноваційна діяльність є специфічною і досить складною, потребує особливих знань, навичок, здібностей. Впровадження інновацій неможливе без педагога-дослідника, який володіє системним мисленням, розвиненою здатністю до творчості, сформованою й усвідомленою готовністю до інновацій. Педагогів-новаторів такого типу називають педагогами інноваційного спрямування. Їм властиві чітка мотивація інноваційної діяльності та викристалізована інноваційна позиція, здатність не лише включатися в інноваційні процеси, але й бути їх ініціатором.

На сучасному етапі розвитку загальноосвітньої школи значне місце приділяється впровадженню в навчально-виховний процес інноваційних технологій, орієнтованих на перспективу розвитку нетрадиційних форм та систем оздоровлення що допоможе учням встановити зв’язки з природою, навчитись керувати своїми емоціями, поведінкою, рухами, досягти гармонії між тілом і духом.

Мета роботи та успіх обраного напрямку роботи, з використанням інноваційних технологій в системі фізичного виховання безперечно залежить від самого вчителя його професіоналізму творчості й майстерності, і безперечно – бажання впроваджувати цей напрямок, розвитку дитини в практику своєї професійної діяльності.

Основні цілі вчителя при використанні інноваційних технологій - це добір форм та напрямів роботи які будуть спрямовані на формування в учнів свідомого ставлення до свого здоров’я, стану фізичної підготовленості:

• урок фізичної культури;

• фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі навчального дня;

• позакласні спортивно-масові заходи;

• змагання з різних видів спорту у режимі дня школяра;

• використання самостійних завдань.

Модернізація освіти спонукає до пошуку нових освітніх і виховних технологій, до впровадження нетрадиційних форм і методів навчання та виховання.

Ці технології та методи навчання спрямовують учнів на краще розуміння навчального матеріалу з предмета «Фізична культура», а також бажання учнів поліпшити свої спортивні досягнення.

Впровадження та використання інноваційних технологій дає можливість встановити в своїй роботі різні форми взаємодії «учитель-учень», що дає можливість вчителеві зпрогнозувати позитивне ставлення учнів до уроку фізичної культури та спорту.

Інноваційна діяльність учителя спрямована на перетворення існуючих форм і методів виховання, створення нових цілей і засобів її реалізації, тому вона є одним з видів продуктивної, творчої діяльності людей.

Основною формою організації навчально-виховного процесу є і залишається урок.

Класифікація уроків раціональна і дає змогу чіткіше визначити цілі та завдання, структуру кожного уроку, мобілізацію учнів для успішного вирішення поставлених завдань.

Інноваційний педагогічний процес - цілісний навчально-виховний процес, що відображає єдність і взаємозв'язок виховання та навчання, який характеризує спільну діяльність співпрацею та спільною творчістю його суб'єктів, сприяючи найбільш повному розвитку і самореалізації особистості учня.

Загальні вимоги до сучасного уроку:

•озброювати учнів свідомими,глибокими,міцними знаннями;

•формувати в учнів міцні навички та вміння, що сприяють підготовці їх до життя;

•підвищувати виховний ефект навчання на уроці, формувати в учнів у процесі навчання риси особистості;

•здійснювати всебічний розвиток учнів, розвивати їхні загальні та індивідуальні особливості;

•формувати в учнів самостійність, творчу активність, ініціативу як стійкі особливості особистості, вміння творчо вирішувати завдання, які трапляються в житті;

•вироблення вміння самостійно вчитися, отримувати та поглиблювати чи поповнювати знання, оволодівати навичками та вміннями і творчо застосовувати їх напрактиці;

•формувати в учнів позитивні мотиви навчальної діяльності, пізнавальний інтерес, бажання вчитися, потребу в розширенні й отриманні знань, позитивне ставлення до навчання.

Тому праця з дітьми приносить задоволення, з’являються нові ідеї, нові підходи, нові форми роботи, надбання досвіду, який з часом

вимальовується у власний творчий стиль, переростає в чітку педагогічну систему роботи.

Учитель завжди пам’ятає , що головне завдання педагогіки – «не загубити» жодної дитини, дати можливість розкрити все краще, закладене природою, сім’єю, школою. Для цього вивчається, чим живиться дитяча думка, щиро цікавиться кожним учнем як особистістю.

З власного опиту .

Перший крок – планування роботи. Планування робиться здійснюється з урахуванням результатів досягнень в навчанні за минулий рік, аналізу анкетування учнів щодо вибору учнями модулів (розділів програми) для навчання. Для опитування учнів «Щоб вони хотіли вивчати на уроці фізичної культури» використовує заяви від учнів.

На уроках використовуються інноваційні технології:

Нестандартні уроки - уроки-свята, уроки - забави, уроки-змагання, урок – гра, з музичним супроводом , які організовуються через КТД (колективні творчі діла). Учнів старших класів цікавлять уроки-практикуми, на яких вони отримують не тільки спрямоване навантаження, а ще й наукове, методичне обґрунтовування своєї діяльності. Популярністю користуються уроки Олімпійського руху. Учні школи беруть участь у проектних технологіях «Тимсам відповідаєш за своє здоров’я » , «Як подолати хворобу», «Здоровий спосіб життя в мою сім’ю» тощо.

Використовуючи технологію ситуації успіху,

розроблена серія підсумкових тематичних уроків «Старт усім класом», в яких з задоволенням беруть участь учні без емоційної напруги , страху, який присутній на залікових уроках. На цих уроках кожний учень має змогу взяти участь у змаганнях та на уроці отримати грамоту за 1-3 місце в загальному заліку (матеріальну сторону забезпечують батьки учнів). Школярі, які додатково займаються тим видом спорту (волейболом, футболом, плаванням, баскетболом допомагають судити змагання та оцінюються в окремій таблиці). Обов’язковим розділом цих уроків є залік з теорії – у формі тестів (на уроці контролю перевірки теоретичних знань) Розроблений методичний посібник – «Перевірка теоретичних знань для учнів 5 – 9 класів» допомагає на уроці оцінити знання з теорії. На кожному уроці націлюється учень на те, що без знань теорії не буде результату. Кожний учень протягом року слідкує за змінами результатів показників розвитку фізичних якостей, які розміщені на інформаційних стендах. Бачить, над чим йому треба працювати, щоб покращити індекс фізичних кондицій. У цьому учням допомагає розроблений «Щоденник здоров’я » ,  призначений для проведення моніторингу стану клінічного, соматичного здоров'я, а так само оцінки рухової підготовленості учнів 5-9 кл та «Система домашніх завдань», де як міні – заняття розписані вправи , які треба використовувати для розвитку фізичних якостей та навичок техніки з розділів програми (модулів)

Одним із основних аспектів роботи, який спонукає учня до систематичних занять фізичною культурою - є оцінювання на уроці.

Накопичувальна система оцінювання на уроках фізичної культури дає змогу підраховувати свої оцінки та виходити на фінішну пряму уже знаючи скільки балів отримав протягом вивчення теми. Наприклад , щоб заробити по темі «Футбол – 8годин»11 балів, учню 5 класу треба набрати 84 бали, 10 балів – 76 балів. Таблиці оцінювання висвітлені на міні-стенді уроку, звільнені від фізичної культури виставляють кожний урок оцінки, а учні підраховують кінцевий результат. Якщо учень забуває спортивну форму, його оцінка - 4 бали, якщо він відповість на теоретичні питання, або – 0 балів. Учні, які випадково забувають форму, перепрошують вчителя, щоб він назначив додаткове заняття для того, щоб відпрацювати урок. На залікових уроках використовую систему оцінювання «За додатковим результатом. Це дає змогу учням, згідно з їх анатомо- фізіологічними особливостями, отримати високий результат. На початку року проводиться тестування, щоб проаналізувати рівень розвитку фізичних якостей. Після аналізу результатів, вчителем звертється увага на недоліки роботи кожного учня, націлювання учнів - над чим їм треба працювати. Якщо учень додає результат – він отримує високий рівень.

Інтегровані з іншими предметами уроки розширюють та поповнюють знаннями учнів, доказують, що тільки розвинена людина може досягти високих результатів. Урок загальної фізичної підготовки – «М’язи, які ти тренуєш» (зв'язок з анатомією), Фізкультурно-математичні ігри», «Подорож по рідним місцям».

Використанн комп’ютерних технологій, інформаційно – комунікативних технологій, зокрема презентації, допомагає засвоїти теоретичний матеріал, зацікавлює учнів в знаннях теорії. Учні 10 -11 класів самі готують презентації за окремими темами теорії, наприклад : «Самоконтроль на уроках фізичної культури», «Правила змагань з різних видів спорту», «Спортсмени, на яких я рівняюся» тощо.

Використовуючи відеоматеріали при вивчені техніки видів спорту, з учнями аналізується матеріал та використовується на практиці.

Здоров’язберігаючі технології (технологія Бутейко, Стрельнікової, М. Гагулан) на уроках присутні постійно. Учні розподілені на групи для занять на уроках фізичної культури, дозування вправ розраховані на основну, підготовчу та спеціальну групи. На уроках учні навчаються використовувати засоби самоконтролю за фізичними навантаженнями. Зацікавлюють школярів так звані уроки «Здоров’я», де знайомляться з оздоровчим системам – системі Ніши (М. Гогулан), звуковій гімнастиці та імунній гімнастиці, аеробіки. Коли учні зі шкільного майданчика переходять до спортивного залу , то майже на кожному уроці виконують вправи «Ходьба по доріжці «Здоров’я», завдяки якій здійснюється масаж стопи, що веде до оздоровлення усіх внутрішніх органів.

Тому праця з дітьми приносить задоволення, з’являються нові ідеї, нові підходи, нові форми роботи, надбання досвіду, який з часом вимальовується у власний творчий стиль, переростає в чітку педагогічну систему роботи.

Інновації, як невід’ємна частина інтерактивних технологій.

Майстерність учителя на уроці проявляється головним чином у вдалому володінні методикою навчання і виховання, творчому застосуванні новітніх досягнень педагогіки та передового педагогічного досвіду, раціональному керівництві пізнавально-практичної діяльності учнів, їхнім інтелектуальним розвитком. Модернізація освіти спонукає до пошуку нових освітніх і виховних технологій,до впровадження нетрадиційних форм і методів навчання та виховання. Однією з таких технологій є інтерактивне навчання.

Методи інтерактивного навчання.

Під інтерактивними (активними) методами навчання розуміють ті методи, які реалізують установку на велику активність суб'єкта в навчальному процесі. С.Д. Смирнов вважає, що така назва цих методів "не зовсім конкретно і дуже умовно, оскільки пасивних методів навчання в принципі не існує.

Будь-яке навчання пропонує певну ступінь активності з боку суб'єкта, і без неї навчання взагалі неможливо ". Але ступінь цієї активності вище при використанні активних методів.

Г.П. Щедровській називає активними методами навчання і виховання ті, які дозволяють "учням в більш короткі терміни і з меншими зусиллями оволодіти необхідними знаннями та вміннями" за рахунок свідомого "формування у них необхідних діяльностей".

До інтерактивним методам ставляться дискусії, тренінги, ігри. Як зазначає І.П. Подласий, у навчальних закладах застосовуються численні модифікації цих методів, де методи зливаються з формами і засобами, наприклад:

-лекції-дискусії;

- тренінги;

- робота в парах, в трійках, малих групах;

- змагання;

- бесіди з «незакончиними виводами»;

- ігри по правилам та без правил тощо [13]

«Мандрівка до світу казок», «Спартакіади», гра «Похід», «Старт всім класом!» тощо, їх можна проводити на контрольних уроках, після вивчення окремих тем і цілих розділів навчальної програми. Перевірити рівень засвоювання учнями навчальної програми, їх умінь та навичок, застосування цих умінь і навичок в сучасних умовах. Сюжет надає уроку емоційності, зацікавлює учнів.

Заключна частина уроку - метод аутогенного тренування. Таке проведення заключної частини уроку подобається дітям, вносить різноманітність, а головне - сприяє досягненню його основної мети - зниженню навантаження, відновлення організму.

Такі уроки потрібні, бо вони нові, незвичайні. Учні на таких уроках займаються з ентузіазмом, в них підвищується тонус, бажання, настрій. Загалом - вищою є віддача і результати уроку.

«Асоціативний кущ»

Серед інтерактивних методів навчан­ня вчителі віддають перевагу методу побудови «асоціативного куща». Зупинімось детальніше на методі побудови «асоціативного куща». На початку роботи вчитель визначає одним словом тему, над якою проводитиметься робота, а учні згадують, що виникає в пам'яті стосовно цього слова. Спочатку висловлюються найстійкіші асоціації, потім - другорядні. Учитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово «розростається». Наприклад, «стройові впраи». Учні згадують коли виконуються стойові вправи, навіщо їх виконувати, на що впливають і значимість цих вправ; згадують різновиди стройових вправ.

Цей метод універсальний, адже може використовуватися під час вивчення будь-якої навчальної дисципліни і на всіх етапах уроку.

«Мікрофон»

Технологія «Мікрофон» надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи власну думку чи позицію.

Правила проведення: говорити має тільки той, у кого є «символічний» мікрофон; подані відповіді не коментуються і не оцінюються;

коли хтось висловлюється, решта не має права перебивати, щось говорити, вигукувати з місця. Наприклад, обговорення, повторення правил змагань з волейболу.

Робота в парах

Роботу в парах можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують значної витрати часу. Серед них можна назвати такі:

обговорити текст, завдання; узяти інтерв'ю і визначити став­лення партнера до будь-якої на­вчальної діяльності; зробити аналіз чи редагування письмової роботи одне в одного; проаналізувати разом проблему, вправу;

протестувати її оцінити одне од­ного; дати відповіді на запитання вчи­теля,

порівняти записи, що зроблені вдома (записати комплекс вправ з акробатики, які містять 6 елементів).

Робота в групах

Робота в групах надає всім учасникам можливість діяти, практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування (зокрема, відпрацювання прийомів активного слухання, прийняття спільного рішення, узгодження різних поглядів). Роботу в групах слід використовувати тоді, коли необхідно розв'язати проблему, з якою важко впоратись індивідуально та коли одним із очікуваних результатів є набуття навичок роботи в команді. (Придумати або згадати рухливу гру , яка б розвивала швидкість.

Надати завдання 3 групам по темі «Волейбол – сама популярна гра у школі» 1 група- дослідницька – опріділяє скільки займаються волейболом учнів в паралелі. 2- теоретики - згадує правила гри у волейбол. 3- судді - скільки змагань проводиться у школі з волейболу. )

Під час створення груп рекомендується об'єднувати в одній групі учасників із різними рівнями підготовки та досвіду з питання, що розглядається, оскільки в різнорідних групах стимулюється творче мислення, інтенсивний обмін ідеями, проблема може бути розглянута з різних боків.

Методична література містить сформульовані на основі досвіду інтерактивного навчання загальні правила роботи в групах:

• кожний учасник за бажанням має можливість висловитися;

усі учасники групи поважають цін­ності та погляди кожного, навіть якщо не згодні з ними;

• обговорюються ідеї, а не люди, що їх висловили;

• усі учасники роблять зауваження стисло й по суті;

• усі конфлікти, що виникають, розв'язуються мирним шляхом із урахуванням інтересів учасників і правил роботи;

• усі учасники прагнуть створити відкриту, ділову, дружню атмосферу;

• після завершення групової роботи її результати повинні бути презентовані іншим групам.

Групування учнів класу.

Групування - це метод створення пар або підгруп для дискусій, «мозкового штурму», рольових ігор, розв'язання проблем або іншої подібної діяльності

під керівництвом учителя. Групування може мати сенс у будь-який момент під час уроку. До того ж, ця діяльність допоможе отримати задоволення від роботи, створити дружні стосунки та додати учням енергії.

Правила групової роботи:

Кожен учасник має можливість висловитися, якщо в нього є бажання.

Усі учасники групи поважають цінності та погляди кожного, навіть якщо не згодні з ними.

Обговорюються ідеї, пропозиції, а не люди, які їх висловили.

Усі учасники роблять суттєві зауваження коротко.

Кожен учасник, навіть, захищаю­чи свою точку зору, відкритий для сприйняття чужих ідей, думок та інтересів інших учасників.

Усі розбіжності, конфлікти, що виникають під час роботи, розв'язуються мирним шляхом, з урахуванням інтересів учасників і правил роботи.

Усі учасники намагаються створити відкриту, ділову, дружню атмосферу.

Під час роботи в малій групі з п'яти осіб учасники можуть виконувати такі ролі:

- ведучий (посередник-організатор роботи групи);

- секретар (записує результати роботи);

- доповідач (представляє результати роботи групи решті груп);

- спостерігач (аналізує індивідуальну поведінку членів групи, визначає, як члени групи можуть упоратися з проблемами, що виникають під час роботи);

- хронометрист (стежить за часом, призначеним для групової роботи).

Правила роботи в групах:

• Перед початком роботи розподілити ролі.

• Уважно читати завдання-інструкцію(слухати).

• Говорити по черзі, не перебивати одне одного.

• Дотримуватися відведеного часу.

• Презентувати роботу може командир групи.

• Давати можливість презентувати дослідження всім членам групи.

• Дотримуватися правила піднятої руки.

• Працювати так, щоб не заважати іншим. (Наприклад, при коловому тренуванні).[13]

ВИСНОВКИ

Отже, на підставі представленого матеріалу можна стверджувати, що використання інноваційних технологій які впроваджуються на уроках фізичної культури, проведення позакласної системної роботи сприяє формуванню стійкої мотивації щодо збереження здоров’я, фізичного розвитку та фізичної підготовки, розширює руховий досвід, вдосконалює навички життєво необхідних рухових дій, використання їх у повсякденній та ігровій діяльності.

Формує практичні навички для самостійних занять фізичними вправами та проведення активного відпочинку.

Допомагає розвитку творчої особистості, удосконаленню та підвищенню особистого результату .

Тісний зв'язок з батьками допомагає у формуванні потреби в здоровому способі життя.

Використання означених форм навчання учнів сприяє трансформації їхньої діяльності в бік особисто значущості.

Етапно організована інноваційна система фізичного виховання з використанням нетрадиційних форм та методів фізичного виховання, та різних технологій забезпечує ефективне формування у школярів позитивної мотивації до здорового способу життя.

ПЕРСПЕКТИВИ

• Подальша систематизація педагогічного досвіду;

• Класифікація теоретичних і практичних розробок з означеної проблеми та укладання на цих засадах технологій, технологічних карт, проектів;

• Дослідницька робота з цього напрямку.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

УЧИТЕЛЯМ:

• Використовувати інноваційні технології для розвитку творчої особистості учнів; вдосконалення навичок життєво-необхідних рухових дій, використання їх у повсякденній та ігровій діяльності, потреби в здоровому способі життя.

• Розглянути можливість використання інноваційних технологій у роботі з батьками для формування сімейної потреби в здоровому способі життя.

КЕРІВНИКАМ ШКІЛ:

• Заохочувати вчителів, які використовують інновації в навчанні,

• Збагачувати матеріальну базу шкіл для впровадження інноваційних технологій.

Бібліографія:

1. Волобуєва Т.Б. «Сучасні освітні моделі. Інноваційні освітні системи» Методичний посібник. Донецьк 2007.

2.Навчання без шкоди для здоров’я. Довідник-практикум керівника та педагогів школи школи сприяння здоров’ю /за заг. Ред. В.С. Пауль. – Донецьк: Витоки, 2013- 292с.(стр1)

3.Г.М. Мешко. Вступ до педогогічної професії. « Академвидовнитство 2010р» Навчальний посібник.

4. І.М.Дичківська. Іннавоційні педагогичні технології. 2 видання «Академвидовнитство 2012р.» Навчальний посібник.

5.Пригожин А.И. Инноватика – зачем она? // Проблемы теории и практики управления. – 1998 №2 – с.53.

6. Лапин Н.И. Актуальные проблемы иследования нововведений// Социальные факторы нововведений в организационных системах. – М., 1980. – С.9

7. Гільбух Ю.З., Дробноход М.І. Інноваційний експеримент у школі. На допомогу початковому дослідникові. – К., 1994. – С.3

8. Кларин М.В. Педагогическая технология в учебном процессе. – М., 1989. – С. 55

9. Онушкин В.Г., Огарёв Е.И. Образование взрослых: междисциплинарный - словарь терминологии. - Спб. - Воронеж. 1995. - С. 65

10. Управління освіти і науки Донецької облдержадміністрації Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти . «Здоров’я через освіту: здоров’язбережувальні ідеї Василя Сухомлинського в практиці викладання дисциплін природничого циклу шкіл Донеччини» Збірка практичних матеріалів. Донецьк: Каштан, 2012.-206с.

11. Актуальные проблемы педагогической инноватики: Материалы международной научно – практической конференции. Под ред.В.П. Делия. ИСЭАиМ, 22-23 апреля 2009г. –Балашиха, ИСЭПиМ,2009. – 373 с.

12. Інноваційні виховні технології/Когут О.І., Юзефик,Тимчишин О.І. – Тернопіль: Астон, 2009.- 352с

13. М.Н.Гуслова «инновационные

педагогические технологии» Москва издательский центр «академия» 2010.