Силова підготовка учнів направлена на підвищення силового потенціалу всіх основних м’язових груп, що забезпечує гармонійний розвиток м’язової системи.
При розвитку сили використовують фізичні вправи виконання яких вимагає від учнів більшої величини зусиль, ніж у звичайних умовах.
Ці вправи називають силовими.
Вправи з обтяженням масою власного тіла вимагають спеціального устаткування, не викликають ризику травм та перевантажень і тому широко використовуються у практиці фізичного виховання учнів на початковому етапі тренувань.
У зв’язку з віковими особливостями учнів формування систем організму складаються найсприятливіші передумови розвитку сили, що розширяє коло засобів і можливостей застосування ефективних методів розвитку сили.
У побуті слову «сила» надають різноманітні значення. Як наукове поняття воно повинно бути по можливості чітко визначено. Треба розрізняти:
1. Силу як механічну характеристику руху;
2. Силу як рухову якість людини.
У першому значенні сила разом з іншими характеристиками руху є об’єктом вивчення механіки. В іншому – є предметом дослідження в теорії та практиці фізичного виховання, фізіології, антропології.
Найкращий спосіб визначити яке-небудь поняття – вказати шлях його виміру. Силу людини можна визначити як його здібність долати зовнішній опір чи протидіяти йому за рахунок своїх м’язових зусиль. Опором можуть бути сили земного тяжіння, реакція опори при взаємодії з нею, опір навколишнього середовища, вага тіла, опір партнера. (Додаток 3)
Силовий хист, безпосередньо проявляється у величині рухового зусилля, забезпечується цілісною реакцією організму, зв’язаною з мобілізацією психічних якостей, моторної, м’язової, вегетативної, гормональних функцій і інших його фізіологічних систем. Тому силовий хист не зводиться до поняття «сила м’язів», тобто тільки механічної характеристики їх скорочення. Силова підготовка ефективна, якщо по досягненні необхідного рівня вона стає природною частиною рухового навику
