Реконструктуризація уроків, як спосіб підвищення ефективності навчальної діяльності учнів на уроках фізики та математики

Реконструктизація уроків, як спосіб підвищення ефективності навчальної діяльності учнів на уроках фізики та математики.

Боришполець Валентин Васильович,

вчитель фізики та математики

Придніпровської ЗОШ Нікопольського району

Практичний досвід свідчить, що цей технологічний підхід (реконструктизація уроків теми) ефективний для багатьох предметів, планування результатів навчання яких можуть бути представлені у виді систем задач. Це практично всі предмети шкільного навчального плану.

Вчитель, використовуючи цей технологічний підхід, має змогу подати матеріал обємним блоком. Вивчення нової теми великим масивом в шкільній практиці необхідно обов’язково починати з вступного повторення. Це пояснюється різними мотивами, можливостями, рівнями досягнень учнів Значення вступного повторення в практиці роботи вчителя настільки велике, що його необхідно виділити в окремий блок.

В школі завжди є значний контингент учнів, які по даній темі обмежуються матеріалом, що відповідає освітньому стандарту,-мінімумом. Збільшення інформації «не для всіх» приведе до появи труднощів у учнів при вивченні матеріалу і просто нерозуміння. При вивченні нового матеріалу,увага приділяється тільки загальноосвітньому, основному об’єму.

Психологічний принцип діяльності вимагає, щоб вивчений матеріал негайно був відпрацьований на прикладах і задачах. Оскількт мова йде про задачі і вправи мінімального рівня, то уміння їх розв’язувати повинно бути відпрацьовано до автоматизму. Цю частину своєї роботи назвемо «тренінг-мінімум».

Перш ніж перейти до навчання на послідуючі рівні навчання, необхідно познайомити учнів з інформацією додаткового об’єму, забезпечуючи роботу на загальному і вищому рівнях. Тому в структурі наших уроків зявляється ще один блок- вивчення нового матеріалу додатково. Слідуючий крок в нашому підході до структурування уроків є закріплення, де і будуть реалізовані ідеї системи задач, які відповідатимуть запланованим результатам навчання. І на кінець останні три кроки по структуризації уроків,- це узагальнююче повторення, контроль і корекція.

Це картина загального підходу до структуризації блоку уроків при вивченні тої чи іншої теми. В залежності від творчого потенціалу вчителя можливі різні варіанти цього технологічного підходу до структуризації системи уроків з теми. Але статистична картина цих структурованих уроків виглядає так:

-вступне повторення

-вивчення нового матеріалу на мінімальному рівні

-тренінг мінімум

-вивчення нового матеріалу на вищому рівні

-закріплення

-узагальнююче повторення

--контроль

--корекція

Форми організації уроків на даних етапах.

Вступне повторення. На цьому етапі ведучу роль грає вчитель, так як тільки він знає, яка раніше вивчена інформація потрібна для вивчення нового матеріалу. З другої сторони учень теж повинен діяти і мислити. Практично єдина форма, яка задовольняє ці умови-бесіда.

Вивчення нового матеріалу (основний об’єм). Для цих уроків найбільш відповідна форма- лекції, яка дозволяє компактно передати учням обємну дидактичну одиницю навчального матеріалу. Крім того клас не завжди підготовлений до сприйняття лекції, тому учитель може застосовувати перевірені форми-бесіду, розповідь, семінар.

Тренінг-мінімум. Так як ці уроки призначені для доведення уміння розв’язувати шаблонні задачі мінімального рівня до автоматизму, тому спочатку треба задати шаблони. Це звичайно робиться в процесі бесіди. Поступово вони повинні перейти в самостійну роботу учнів. Також може бути використаний практикум, коли клас ділиться на групи і закріплення проходить через спілкування учнів. В цьому випадку склад груп не враховує ніяких рівневих досягнень учнів, оскільки ніяких рівнів поки що немає.

Вивчення нового матеріалу (додатково). Особливістю цього етапу є те, що учні по різному мають потребу в новому, в тому числі і додатковому матеріалі. Одним потрібно розібратися у всьому, другим достатньо тільки ознайомитися зі змістом. Майже ідеальною формою для вивчення такого матеріалу є семінар. Багато вчителів відмічають низький рівень зайнятості учнів в обговоренні, малу кількість неформальних учасників, поганий відбір матеріалу для доповідей і т.п. але ці недоліки не є родимою плямою семінару, а лише наслідком невміння багатьох учителів організувати семінар.

Важливо підкреслити, що всі уроки в розглянутих етапах відносно мало залежать від результатів попередніх уроків, в наслідок чого можуть готуватися задовго до їх проведення.

Закріплення. На цьому етапі необхідно реалізувати схему розвитку для кожного учня. Процес реалізується через активне використання групової роботи з використанням відомих стандартних методик. Особисто я використовую спеціальну форму уроку-семінар-практикум (з презентацією). Частина учнів на уроці об’єднуються в групи і кожна група отримує завдання на обмежений час, по закінченню якого група звітує про свою роботу в тій чи іншій формі. Найбільш ефективним є «публічний захист»,-один представник групи біля дошки розповідає класу (тій частині ,що не задіяна в групах) про задачу і про те, як група її розв’язувала, відповідає на питання. Обговорюються і інші варіанти або пропущені розвязки. Варіантів може бути багато в цій роботі. Важливо, що семінар практикум дозволяє досягти самих різноманітних цілей. Задача вчителя – організувати неформальний захист, щоб питання, що задають, були значимі і цікаві. Після оцінювання роботи групи її учасники отримують однакові бали. Поки всі групи зайняті розв’язком своїх завдань, вчитель працює з рештою учнів класу в потрібному режимі-опитування, спільний розвязок задачі, обговорення повідомлень учнів, диктант і т.п. За урок можна обговорити роботу двох-трьох груп, але створювати їх можна і більше. «Слабкі» групи, рівень знань яких суттєво відрізняється від рівня знань основного складу класу, до «публічного захисту» не залучаються.

Узагальнююче повторення. При будь-якому методі вивчення теми розтягнуто в часі. Тому, коли тема закінчується, виникає необхідність узагальнюючого повторення, яке дозволяє учням побачити всю тему в повному об’ємі, отримати деякі системні знання про неї.

Не тільки досвід, але і теоретичні висновки показують, що однією з найбільш ефективних форм з організації уроку для узагальнюючого повторення напередодні тематичного або підсумкового контролю є консультація.

Консультація проводиться основному по домашнім завданням, яке задавалось на межі вивчень нового матеріалу і першого закріплення.

Контрольний урок. Коли учні приходять на контрольний урок, вони, незалежно від форми цього тематичного контролю, виявляють, що структура контрольного завдання повторює структуру домашнього: два – три завдання мінімального рівня, одне завдання високого рівня.

Учні звичайно розуміють, що гарантувати собі потрібний бал можливо, якщо попрацюєш над домашнім завданням. Після осмислення цього проблеми з домашнім завданням зникають.

Урок корекції. На уроці корекції учні можуть об’єднуватися в групи і шукати помилки в своїх роботах разом. Ця діяльність для учнів корисніша, ніж слідувати вчительським виправленням. Учні, які отримали високий бал, можуть працювати з вчителем, розв’язувати нестандартні задачі або допомагати товаришам в пошуках і корекції помилок, пояснюючи їх причини.

Кожен учень має право перездати будь яку із раніше пройдених тем в межах навчального семестру. Кількість перездач обмежена.

Система оцінки знань на стрктуризованих уроках

Де і які оцінки може отримати учень на цих уроках? На уроці вступного повторення можливі любі оцінки, так як розглядається раніше вивчений матеріал, вже засвоєний учнями на різних рівнях. При вивчені нового матеріалу основного об’єму оцінки не ставляться, оскільки тут основну роль грає вчитель. На уроках тренінга-мінімума оцінки також не ставляться, так як тут відпрацьовуються уміння розв’язувати задачі мінімального рівня. Крім того, відсутність оцінок на цьому етапі дозволяє зняти у учнів страх помилки, виходячи до дошки, дозволяє кожному учню активно приймати участь в роботі над задачами. На послідуючому уроці всі учасники семінару отримають оцінки, і, як правило, високі, так як вони ретельно готуються до виступів.Далі ми переходимо до другого закріплення. Ці уроки у формі семінарів-практикумів, і оцінок на них ставиться багато . Всі отримані оцінки можна узагальнити в колонку узагальнюючого повторення. Оцінка , отримана на уроці контролю, абсолютна, так як відображає досягнутий учнем рівень. Коли приходить час ставити оцінку за семестр чи рік, враховується дві оцінки від кожної теми-середня відносна і абсолютна.

Домашня робота учнів

В моєму технологічному підході до структуризації уроків домашні завдання майже не задаються, а якщо і задаються, то не обов’язково всім, але перевіряються обов’язково у кожного, кому задаються.

Огляд літератури з цього питання свідчить, що сам факт домашнього завдання підвищує ефективність навчання в американських школах на 30%, перевірка ж домашнього завдання на початку уроку дає 50% росту ефективності. Ці дані не відповідають моєму досвіду, який показує що вимогливість вчителя і невідворотність перевірки, санкції за невиконання мають наслідок масового списування..

В наших умовах найбільш ефективно задавати домашню роботу більш доцільно на всю тему на її початку. Такий підхід спостерігався в роботі різних педагогів новаторів , і в сучасних технологіях навчання.

Домашні завдання, як правило, розміщуються на стенді в класі і одночасно переслідують дві цілі: складають домашні завдання і ознайомлюють учнів які результати навчання плануються. Одночасно з завданнями повідомляється дата уроку узагальнюючого повторення, щоб учні знали, який час їм відведено, оскільки за цим уроком буде контрольний, а за ним-урок корекції, і вивчення теми закінчиться.

Кожен учень має право:

-самостійно планувати свою домашню роботу і в часі і в об’ємі;

-виконувати будь яку частину домашнього завдання, не виконувати нічого (надання учням самостійності в цьому питанні веде до виникнення в них внутрішньої мотивації);

-доповняти завдання задачами з других джерел в розрахунку на допомогу вчителя як експерта;

Після того, як завдання доведено, вчитель не повертається до нього, не перевіряє, не нагадує аж до уроку узагальнюючого повторення, на якому учні можуть задавати будь-які питання в зв’язку зі своєю домашньою роботою.

На завершення декілька слів про комп’ютерну підтримку. Реконструкторизація уроків-одна з небагатьох технологій, де застосування комп’ютера природно. В тренінг-мінімумі він використовується як навчальний комплекс для інтенсифікації навчального процесу. Успішність застосування ІКТ визначається можливістю забезпечити кожному учню:

• Індивідуальний підбір задач (вправ);

• Індивідуальний темп роботи;

• Повну самостійність виконання роботи;

• Постійний контроль і управління навчальним процесом.

Також комп’ютер застосовується як засіб підсилення інтелекту для груп, які працюють над завданнями середнього та достатнього рівнів.

При наявності відповідного програмного забезпечення комп’ютер помітно полегшує роботу вчителя, веде моніторинг успішності, статистику і генерує рекомендації по структурі уроків або складом груп. Корисною може бути база даних по задачах які дозволяють розмножувати велику кількість карток, які відлякують потенційних майстрів педагогів, що застосовують даний технологічний підхід.

Мета даної технології — стимулювання інтелектуальної активності учнів; розвиток процесу мислення, індивідуальних особливостей ; формування внутрішніх мотивів до навчання, способів розумової діяльності, їх творчих здібностей; самостійний пошук доріг вирішення проблем. Також — формування творчого, нестандартного мислення, звільненого від звичних стереотипів і штампів.

Таким чином можна виділити переваги даного технологічного підходу:

* Сприяє - підвищенню мотивації учнів у формуванню пізнавального інтересу до предмету, що вивчається, цілісної наукової картини світу і розгляду явища з різних сторін;

• Більшою мірою, чим звичайні уроки сприяє розвитку мови, формуванню уміння учнів порівнювати, узагальнювати, робити висновки;

• Не лише поглиблює уявлення про предмет, розширює кругозір, але і сприяє формуванню різносторонньо розвиненою, гармонійної і інтелектуально розвиненою людини.

Додаток 1

Орієнтовне планування блоку уроків в 9 класі з теми «Електричний струм»

(перша частина - 14 год)

Необхідно пам’ятати, що план не догма і в ході реальної роботи його можна змінювати, уточнювати і корегувати.

1.Вступне повторення

2.Вивчення нового матеріалу(мінімальний рівень)

3.Тренінг-мінімум

4.Семінар-практикум (зріз 1)

5.Вивчення нового матеріалу (повний об’єм)

6.Тренінг-мінімум (зріз 2)

7.Семінар –практикум (зріз 3)

8.Семінар –практикум (зріз 4)

9.Семінар –практикум ( зріз 5)

10.Семінар-практикум (зріз6)

11.Закріплення

12.Узагальнююче повторення (з презентацією)

13.Контрольна робота

14.Урок корекції

Додаток 2.

Технологічна схема проектування семінару-практикуму

1. Виходячи з картини розмежування класу по досягнутим рівням, зафіксованим результатам зрізів, проектується організаційна схема уроку.

2. На основі психолого-соціометричних характеристик класу продумуються склади груп, функціональні ролі учнів.

3. Для всіх структурних елементів уроку з врахуванням психологічних особливостей учнів підбираються конкретні задачі та вправи.

4. Продумуються прийоми педагогічних технік, відбираються або створюються засоби навчання, які направлені на гуманізацію освітнього процесу.

Моніторинг успішності учнів і управління їх діяльністю.

На кажному семінарі- практикумі проводиться зрізів контроль на предмет досягнення учнями тих чи інших рівнів запланованих результатів навчання. Зрізові роботи мають бінарні оцінки: досяг-(1). Ні-(0), пуста клітинка означає , що учень не приймав участі у зрізі.-

Література:

*Алексеев Н.Г. Формування осмисленого розвязку навчальної задачі. (Педагогіка і логіка, 1993 р.)

*Гузеев В.В. Лекції по педагогічній технології. (Знання.1992р.)

*Робота групами з компютерною підтримкою. (Інформатика і освіта. 1991р№1)

*Ерднієв П.М. Укрупнення дидактичних одиниць при вивченні фізики та математики. (Освіта. 2006р.)