Урок-суд по произведению Панаса Мирного

Українська література 10 клас

Саєнко І.Л. – учитель української мови і

літератури Макіївської ЗОШ №4

ТЕМА: Ничипір Вареник – злодій чи жертва суспільства.
МЕТА УРОКУ : Закріпити з учнями вивчений матеріал;розкрити негативні й позитивні риси характеру Ничипора Вареника; розвивати в учнів образне мислення,вміння висловлювати власну думку,обґрунтовувати її; розвивати акторські здібності; виховувати любов і повагу до літератури,розвивати в учнів позитивні якості характеру:доброту,почуття справедливості…
ТИП УРОКУ : урок - закріплення вивченого матеріалу.
ВИД УРОКУ : урок пошуку істини.
МЕТОДИ І ПРИЙОМИ : рольова гра,бесіда, «мікрофон».
Під час уроку РОЗВИВАЮТЬСЯ ,УДОСКОНАЛЮЮТЬСЯ мотиваційна,мовленнєва,діяльнісна,соціокультурна компетентності учнів.
ПЛАН УРОКУ.

1.Організаційний момент.(1хв.)

2.Повідомлення теми.(1хв.)
3.Виступи з теми учителя рос. мови.
4.Виступ учителя історії.
5.Вистава.
6.Виступ психолога.
7.Інтерв ю кореспондента.
8.Підсумок уроку.
9.Домашнє завдання.

ПЕРЕБІГ УРОКУ.
І.Орг. момент.
ІІ. Багато письменників зверталися до теми руйнації людської душі. Під впливом життєвих обставин люди кінчали життя самогубством,ставали злочинцями ,втрачали людську гідність…Долі таких людей-літературних персонажів,героїв не залишали нас ,читачів,байдужими.

1.Виступ учителя рос. літ-ри з теми…
2.В українській літературі образ «людини – пропащої сили»є достатньо актуальним.Ми переживаємо низьке падіння головної героїні твору «Повія» П. Мирного,плачемо над долею героїні твору « Талан» С.Васильченка,спостерігаємо за духовним падінням героїв Нечуя-Левицького «Кайдашева сім я»,
із жахом перегортаємо сторінки новел В. Стефаника,М.Хвильового…
Недаремно письменники звертаються до проблеми «пропащої сили»…
3.Виступ учителя історії.(Загальна характеристика періоду к.19-поч.20 ст.)

4.Сьогодні на уроці ми спробуємо вияснити для себе:
«Хто ж для нас Ничипір Вареник – злодій чи нещасна людина?»

ІІІ.У клас вбігає маленька перелякана дівчинка,зодягнена в українську сорочку,спідницю…Її волосся розтріпалося … Із криком: «Рятуйте!Рятуйте!Усіх побили …Тільки я врятувалася,бо втекла…» вона кидається до Мотрі. Та обіймає її і говорить: « Не бійся,дитино, ходімо. Я знаю,що треба робити.»

---ПІДНЯТИСЯ . СУД ІДЕ…
Виходять суддя,адвокат. Вводять Чіпку…

СУДДЯ. Слухається справа Ничипора Вареника,який обвинувачується у вбивстві .

• Чи признаєте себе винним ?
  (Чіпка похмуро мовчить…)

ПРОКУРОР.
Викликається свідок. Сусідка.
СУСІДКА.
Людоньки, не знаю,що й говорити… Звичайно, і Оришку, Царство їй небесне,і Мотрю (виросла у мене на очах) знаю давно.Хороші,роботящі люди…були. Та що казати…Виродок-виродком.Змалечку дикувате було,зле ,ненависне. Інколи навіть на матір кидалося… Вже видно було,що воно з нього виросте… Ось і маєш.

АДВОКАТ.

А чого це Ви ,тітко,вирішили,що батько у хлопця нечистий?

СУСІДКА.

Та люди ж брехати не будуть…Он Кирило Кнур сам у нього хвоста бачив,як купалися. Та недарма ж і змій у них з димаря частенько вилітав.А пологи які у Мотрі були…Не приведи Господи…
АДВОКАТ.

А самі Ви це бачили на власні очі?

СУСІДКА.

Я?... Та кажу ж вам…Люди бачили…А вони ж не собаки,щоб брехали…

АДВОКАТ.

А у мене є офіційний документ,який свідчить,що у цього куцого є ім. я. Звуть його Іван Вареник –кріпак пана Польського,що панував у Пісках…Втік Іван від пана. Через це оголили йому лоба. Ви вважаєте ,цього достатньо,щоб відвернутися від людини?
СУСІДКА.

Що Ви мене плутаєте? Ще й насміхається…Наче це я людей убивала…Скажу так : злодій він.Убивця…Найлютішої кари заслуговує. От і все.

ПРОКУРОР.
Викликаю Бородая.
БОРОДАЙ.
Та що ж тут скажеш. Набідкалася з ним Мотря змазку…В байки про відьом чи що ще ,сказати правду,не дуже вірю…От і пожалів бідну матір. Взяв на роботу Чіпку. А воно таке неповоротке та ледаче…Скажу йому загороду почистити,а він забереться у ожеред соломи та й давай із неї то верчики крутити,то хрести вив язувати…Довго я таке терпів,а потім допік він мені. Вибив його. Так. По-батьківськи. А він мені через таку аказію «червоного півня пустив». Добре,хоч люди побачили. Мало не згорів. Ось вам і маєш…Зробив добре діло для вовченяти…

СУСІДКА 2.

Можна мені сказати,люди? Нема вже силоньки слухати таке!
СУДДЯ.
Дозволяємо…
СУСІДКА 2.
Послухати вас,хлопець і справді вовченям ріс. А хто в цьому винен? Дитина ж зростала без гурту,без тепла людського… Діти од нього одверталися, «виродком» називали. Дорослі вслід плювали. А як же:байстрюк іде…Бідна Мотря в селі роботи не могла знайти,бо бач « відьма».Та в них і хліба не вистачало. Жили впроголодь. Такі злидні – жаль було дивитися…А воно маленьке таке,красивеньке…Попервах тягнулося до людей,як квіточка до сонця… А що чув,що бачив? «Байстрюк,виродок,чортеня…»Та обличчя скрізь злі,перекошені. Якби не Оришка – слова б ласкавого не почув. Мотрі не до ласк було…
Вона бідна ледь ноги вже пересувала…Кажете:ледащо. На добро злістю відповідав? А у діда Уласа як він працював?Ще в селі всі сплять-а Чіпка на роботу вже летить. Дід не міг нахвалитися Чіпкою.Так хлопець до роботи припав. А одного разу навіть овець від вовка врятував. Та згодом добре господарював,поки землю не відібрали…
АДВОКАТ.
Дозвольте викликати небожа Луценка. Розкажіть людям,як Вам пощастило землею розжитися?
ЛУЦЕНКО.

Не розжитися,а своє відібрати…
АДВОКАТ.
А де ж Ви раніше були?
ЛУЦЕНКО.
А де б не був. Земля – моя!

АДВОКАТ.
А Ви не думали,що за цей час Ваша земля і бур яном уже поросла?
ЛУЦЕНКО.
Нічого. Лад би дав.
АДВОКАТ.
А як же Вам удалося громаду пересилити?
ЛУЦЕНКО.
На суді відсудили…
АДВОКАТ.

А я знаю,що воля громади була справедливою,з рішенням того суду по закону погодитись не можу.
ЛУЦЕНКО.
Та що було,те й було…Не вбив же я їх,щоб землю ту забрати…У мене все по закону. Ви он його розбирайте. А то бач…Причепився…

СУДДЯ.
Прошу з повагою ставитись до суду! Можете сісти.
ПРОКУРОР.
Бачу,шановний адвокат ще й поплакати нам запропонує над долею бідного хлопця-головоріза. Бідність,кривда…А хіба мало бідних,скривджених?А як усі візьмуться за ножі? А як усі знедолені злодіями стануть?Ось Грицько. У нього теж життя «не медом мазане». А подивіться на нього. Хіба цей чоловік не заслуговує на повагу?Грицю, а ну йди. Хай-но тебе люди побачать,почують тебе…Та ти і в товаришах у Чіпки був…

ГРИЦЬКО.
Та який там товариш?Так. Знайомий.
ГОЛОСИ…

Та що ти?
Чого,як Іуда одрікаєшся?

ГРИЦЬКО.

Не відвертаюся я ,а правду кажу. Разом ми зростали,а інколи і поговорити нема про що було…Чіпка все далеко десь у думках…То про зірки,то про сонце задумається…Та все з дідом Уласом про правду з кривдою…А мене все це не цікавило. Мені б погратися,пострибати…А що дитині ще треба?
ПРОКУРОР.

А чи помічали Ви щось недобре?

ГРИЦЬКО.

Та помічав. Чого ж не помічав. Та то давно було. Чудно мені якось стало,що не став Чіпка опорою для матері,коли землю у них відібрали. Якби у мене матір була…Та що говорити…А він запиячив,піддався друзякам. Бешкетував,зневажав матір. Старій до сусідки довелося йти жити,а йому байдуже…
АДВОКАТ.

А Ви пробували повернути Ничипора на вірний шлях? Що ж так і були звичайним спостерігачем його падіння?

ГРИЦЬКО.

Та пробував. Тільки він змалечку міцний був думкою. «Люди,-говорить,-в усьому винні…» «Нащо тобі люди? Не звертай на них уваги»,-кажу. А він своє: «А де правда?Хто її у нас украв?»А по мені:живи,як усі живуть…Та тільки Чіпка – не такий.
ПРОКУРОР.
А який? Злий? Недобрий?
ГРИЦЬКО.
Ні. Що Ви!Злого не знав від нього. Мені навіть не віриться. Я з ним часто радився по господарству,сидів з ним за одним столом…Злодій?!Убивця?! То все Максим з Явдохою…
ПРОКУРОР.
До чого ж тут вони?

ГРИЦЬКО.

Бо вони…Мені здається,якби не вони,то й Чіпка був би добрішим…
ПРОКУРОР.

Дозвольте з Вами не погодитись. Адже поруч із Чіпкою були й хороші люди. І їх було більше. Чого ж добро не переважило?А я скажу:бо підсудний злодій за своїм єством!
ГРИЦЬКО.

Він і сам страждав від цього.
ПРОКУРОР.
Коло нього страждали люди.Факт. Дякую. Сідайте. Викликаю Христю…
ХРИСТЯ.

Присягаюся говорити правду. Від серця. Шкода мені загиблі душі…Хай їм Царство небесне. Та й Чіпки шкода…Подивись на мене,Чіпко!Що ж ти наробив?Знайшов Свою правду?!Людей різав!Кумоньку мою,Галю,до мотузки довів!Бог тобі суддя…Страшна для мене твоя правда. Не хочу такої…Не можу більше говорити. Вибачте.

ПРОКУРОР.

Зачекайте.Є питання. Ви достатньо добре познайомилися з Галею. Якою вона була людиною?

ХРИСТИНА.
Галя – свята людина. Так добра,лагідна…Дітей так любила…Мого синочка хрестила…А Чіпку як любила!Мало сказати всім серцем. Вона жила ним,дихала ним,оберігала від недоброго…

АДВОКАТ.
Значить,Галя відчувала щось недобре. Вона захищала Ничипора від своїх батьків?

ХРИСТИНА.

І від батьків,і від самого життя. Намагалася розважити його,повернути думки до себе,до матері. Просила,вмовляла,але все даремно…Не розумію: і він же любив її. Небо був готовий прихилити до її ніг. І був же час,коли були щасливі…А тут…Кума часто прибігала до мене,плакала,жалілася на Чіпку…Жаліла Мотрю…

ПРОКУРОР. Прошу вислухати свідка по справі.

Викликається Мотря Вареник.

ГОЛОСИ…
-Кажуть,сама на сина заявила….
-Нелегко їй…
-Не дай Бог на її місці бути…

-Говоріть, Мотре, говоріть…

ПРОКУРОР.
- Цить усім…Люди розуміють,як важко Вам говорити. Але від Ваших слів, слів матері,багато залежить. Скоївся злочин …Убита ціла сім я…Це велике горе…
Чи готові Ви свідчити проти власного сина?

МОТРЯ.

• Готова. Треба ж якось припинити це…Він убивав із своїми друзяками…Ой лишенько мені…

АДВОКАТ.

• Хіба Ви могли такого від сина чекати? Хіба не так,як слід, так його виховували?

МОТРЯ .

• Виходить,що не так…

АДВОКАТ.

• Учили його змалку на людей кидатись,ненавидіти увесь світ?

МОТРЯ .
- Цього вже,мабуть,сам навчився…А я попустила…Хіба дитина винна,що мати безталанна?Думала: вже вік дівувати буду.Де той Іван узявся?Не знаю,що й кращим було б для мене…Мабуть,самій залишитися…Та знати б ,де впадеш…Що про це говорити?

АДВОКАТ.

• Після того,як дізналися все про чоловіка,люди допомагали?

МОТРЯ мовчить. Плаче..

АДВОКАТ.

• Мабуть, як Чіпка втратив батька,то люди його підтримали,зігріли…

МОТРЯ.
- Та хай би мене так лиха година зігрівала!Страшно пригадати той час…На вулицю не вийди. В церкві від пліток не заховаєшся…Чоловік «куций», а я значить відьма,а дитина – чортеня…Один Бог знає,скільки я сліз виплакала не так на себе,як на нього малого дивлячись…Поганою я матір ю була…Мені б розважити його. Та сил ніяких уже не було…Бувало,прийдеш додому,ледь приповзеш…А дома ані крихти хліба,хлопець голодний,плаче…Мати тиха така,мовчазна… «Терпи,каже,доню!» А як же терпіти,як сил вже нема?!

АДВОКАТ.

Мабуть, ледащо Ви були,про сім ю не думали…Через те й голодні всі були?

МОТРЯ.

Та я й не пам ятаю:коли спала,коли їла тоді…Оббігаєш,бувало,всі села навкруги,роботу шукаючи. Кожний боїться брати, бо відьма ж…А який добріший знайдеться,то візьме на роботу (тільки за меншу плату)…Та що там…Цілий день,як віл у ярмі…А хліба вдосталь не наїдалися…

АДВОКАТ.

Чули ми ,що й Чіпку не дуже любили…

МОТРЯ.

Скільки раз малим плакав,а потім і слізоньки з нього не виб єш. З таким болем дивиться…А що я зроблю? Люди є лиди .А мені так щасливо пожити хотілося…Щоб як у всіх :чоловік,діти. Думала : от виросте синочок _ заживемо…

ПРОКУРОР.

Що ніколи не порадував матір?!

МОТРЯ.

Чого ж. Хвалити Бога, й щасливі хвилини були…Все пригадую,як біля землі порався…Серце раділо. Думала, й помру щасливою. Та тут ,як на гріх, одсудили в нас землю…

ПРОКУРОР.

Хай навіть одсудили. Хай навіть несправедливо… Але ж здоровий,сильний парубок. Хіба не можна було заробити й наново обжитися? Он як Грицько…

МОТРЯ.

Воно так. Тільки не про мого сина. Він запиячив… Лаяла його,жалілася у волость,та все даремно. Що ж мені було робити? Хіба вдавитися…

ПРОКУРОР.

Щось Ви дуже легко йому повірили,коли він наче одумався. Чи й тоді знали,чим займається?

МОТРЯ.

Не знала! Кажу правду! Святу правдоньку!

АДВОКАТ.
Та ми віримо…Ви і Галя…Ось люди,які дарували Чіпці любов . Чи не так?

МОТРЯ.

Не хотіла я спочатку того весілля. Начулася я від людей про її батьків. А потім стала для мене Галя рідною дочкою…Ой моя ж ти донечко,знала б я ,яка доля на тебе чекає! Краще б я померла,щоб не бачити такого,не чути…

ПРОКУРОР.

Ось Ви жалієте її. Це зрозуміло. Але вона ж знала,що Ваш син злодій. І вийшла заміж за нього. Хто ж її штовхав?
МОТРЯ.

Та слово вона з нього взяла. І любила його дуже…Кохання…Зазнала я того кохання… А діти мої кохали один одного…

ПРОКУРОР.

Бачили ми,чим скінчилося це кохання… Син Ваш все більше думав,щоб молилися на нього всі,а не про дружину кохану. А як хто образить його – за ніж та давай різати жінок,дітей…
АДВОКАТ.

Хвилиночку…А чого б це всі повинні були завжди його ображати? А він – гордий. І в цьому вини я не бачу…За що його з волості викинули? Він же для людей старався…І це злочин? Заважав він людей дурити…

ПРОКУРОР.

Ви що?! Проти волості?! А там… Сама видала сина…Скажи ,Мотре,чому? Винен син,як на тебе?

МОТРЯ мовчить…
ПРОКУРОР.
Говоріть, Мотре, винен?

МОТРЯ.
Ніхто не має права життя в людей відбирати. Ніхто! Навіть мій син.

СУДДЯ.
Перш, ніж оголосити вирок,тобі,Ничипоре,останнє слово.

ЧІПКА.

Простіть,Мамо!!!

МОТРЯ.

Синку! Синочку мій!

СУДДЯ.
Суд визнає Ничипора Вареника винним і виносить вирок – на каторгу!
МОТРЯ падає. Люди підхоплюють її.

ІІІ. Виступ психолога.( Психологічна характеристика Ничипора Вареника).

КОРЕСПОНДЕНТ.
А як на Вашу думку…(Відповіді учнів.)
Висновок.

ІІ. Домашнє завдання.