Екологічне свято "Дім під голубим дахом"

“Нехай земля квітує всюди – природу збережімо, люди!”

Нехай земля квітує всюди – природу збережімо, люди!

Мета: виховувати в учнів почуття прекрасного, любов до природи рідного

краю та шановливе ставлення до неї; формувати вміння встановити взаємозв’язок між природними об’єктами.

Обладнання: плакати, дитячі малюнки на захист природи, картини із

зображенням природи рідного краю, гілки рослин, квіти.

На дошці є вислови про природу:

Все на землі, все треба берегти –

І птаха й звіра, і оту рослину,

Не чванься тим, що цар природи ти –

Бо врешті, ти його частинка.

Друже мій, люби життя,

Люби людей, природу,

А кривду кинь у забуття,

Як камінь в тиху воду.

Б.Лепкий

Під час підготовки до свята проводиться конкурс малюків “ Простягаєм

руки природі, щоб із нею жити в згоді”.

Організатор : наше довкілля, рідна природа чарує нас в усі пори року. Ми,українці, маємо гордитися тим, що доля подарувала нам це диво – чарівну

й неповторну красу природи. Та багатства природи небезмежні. Маємо їх

дбайливо оберігати, як порядні господарі. Так роблять в усьому світі, бо

проблеми екології, охорони природи нині найважливіші, адже природа – це

наше життя, наше здоров’я.

Дерева, кущі, лугові, польові й лісові квіти ростуть не для того, щоб

ми їх ламали, топтали, рвали, нищили.

Навіть дикі звірі тихо поводяться в лісі – невже ми виховані гірше за

них? Не лякаймо птахів своїм вереском: вони ж звикли до мелодійного

співу й щебетання.

Вогонь – страшний ворог лісу, природи й усього живого. Тож не грайтеся

в лісі з вогнем. Обривки газет, поліетиленові торбинки, пляшки, банки

з-під консервів – свідчення, що на природі побував її губитель. Невже

ним є саме ти? Вирізавши на дереві своє ім’я, ти увічнюєш своє

дикунство.

Залишаючи місце відпочинку на лоні природи, подбай, щоб воно було не в гіршому, а в кращому стані, ніж ти застав.

Учень:

Злетіла в небо біла птиця

На землю глянуть з висоти.

Не цілься, опусти рушницю

Лебідку не осироти.

Природу брать на глум не можна –

Усекараюча вона

В ній кожна птаха, брунька кожна –

Не зайвина, не зайвина.

Ми у природі – в ріднім домі,

А в домі має бути лад,

Щоб гуготів вогонь у домні

І плодом радувався сад

Клади розумно зерно в ложе

Тай будь щасливий на віку, -

Природу мати допоможе

Сягнути сонця колоску.

А як покличе – озовися

І не скажи природі: ні.

Тоді усі здолаєш висі –

Космічні висі і земні.

Організатор :

А тепер пропоную гру.

За обраним маршрутом під різними деревами розкладено записки із завданнями й запитаннями, на які ви маіте відповісти, щоб досягти кінцевої мети маршруту — цукеркового дерева, заздалегідь підготовленого вожатими і вихователями. Якщо виникають труднощі, ви можуть отримати потрібну інформацію від дорослих.

ЗАПИСКА 1

Щоб знайти «солодке дерево», потрібно бути уважним і любити природу, знати цікаву інформацію про дерева.

Хто впорається з цим завданням, той отримає смачне частування.

А перша підказка — у відгадці до загадки.

— Яке це дерево?

Зелена, та не луг, біла, та не сніг, кучерява, та не голова. (Береза.)

Знайдіть у парку чотири берізки, а під одною з них — другу підказку.

ЗАПИСКА 2

Березу любили не тільки за її красу. У давній російській пісні йдеться про «справи» цього дерева.

Перша справа — світ освітлювати.

Друга справа — скрипіння стишувати.

Третя справа — хворих зцілювати.

Четверта справа — чистоти дотримувати.

На Трійцю пастухи на пасовищі плели з берези вінки, один із яких надягали корові на роги. У ньому вона ходила цілий день. А другий вінок пастух віддавав господині ввечері.

Перший вінок господиня згодовувала корові, щоб більше молока давала, а другий берегла на випадок хвороби корови — тоді гілки з нього теж додавали потроху в їжу.

А чому в народі кажуть так: «Береза розуму додає»? (Ідеться про різки.) Як людина використовує березу? (Сік, берест, для лікування, віник у лазні.)

Березі присвячена незліченна кількість віршів, пісень, музичних творів. Які з них вам відомі? (Діти співають пісні, читають вірші про березу.)

Підказка.

Наступну підказку ви знайдете під деревом, яке називають «плакучим». Що це за дерево?

ЗАПИСКА З

Після прийняття християнства на Русі виникла легенда: коли Христос в'їздив до Єрусалиму, йому під ноги кидали вербові віти.

Так виникло одне з християнських свят — Вербна неділя. Його святкують за тиждень до Великодня, вносячи в хати та храми гілки верби, вкриті котиками — ошатними пухнатими сережками.

Верба — вологолюбива рослина, росте по берегах річок та ставків.

Деревина дуже гнучка, тому використовується для плетіння різних виробів, навіть меблів. У давнину з верби плели кафедри для виступу ораторів, короби для зберігання продуктів, красиві сандалі.

Підказка-загадка.

Відгадайте загадку й дізнаєтеся ще одну підказку.

Літом і зимою одне вбрання у нас.

А можна нас побачить, як рік почавсь у вас.

(Ялина.)

Знайдіть у парку невелику ялинку і там — наступну підказку.

ЗАПИСКА 4

З яким святом пов'язане це дерево? (З Новим роком.) Папір, на якому записана ця підказка, швидше за все, отриманий з ялинової деревини — головної сировини паперового виробництва. З ялини робили свої чудові скрипки знамениті майстри — Страдіварі й Аматі.

Висота ялини може досягати 5 м, тривалість життя — 600 років. Росте ялина протягом усього життя. Використовують це дерево і в медицині. Багатьом ялина врятувала життя під час війни.

У яких віршах згадується це дерево?

Раз я взувся в чобітки,

Одягнувся в кожушинку,

Сам запрягся в саночки

Та й поїхав по ялинку...

Підказка.

Знайдіть алею з найвищими деревами в парку, а там — наступну підказку (пірамідальні тополі).

ЗАПИСКА 5

Тополі чудово очищають міське повітря, хоча, щоб звільнитися від шкідливих речовин, їм доводиться часто обновляти листя. Це красиве й корисне дерево. Якби не докучливий пух...

Утім, чоловічі дерева насіння з пухом не дають. Треба тільки навчитися розрізняти «стать» тополі під час посадки.

Підказка-казка.

Жили собі чоловік та жінка, і було в них двоє дітей. Старша, нелюбима донька, та ім'я мала нелагідне. Звали її Восьмухою. Була вона злою, заздрісною.

Зате молодшого сина батьки звали ласкаво Горобчиком. Був він добрий і привітний.

Не злюбила Восьмуха Горобчика й задумала згубити його. Завела якось брата в гниле болото і втопила.

Але не вдалося їй згубити Горобчика зовсім. Виросло там привітне й кучеряве деревце. Росте воно з тих пір, і називають його люди ласкаво — горобинкою.

Радує воно своєю красою цілий рік.

Хто пригощався плодами горобини?

Які вони на смак?

Плодоносить горобина починаючи з 8—10 років щорічно. Врожай з однієї великої горобини може досягти 500 кг плодів.

Хто знайде горобинову алею, того вона почастує не гіркими, а солодкими ягодами.

Діти шукають горобинову алею. Одне дерево прикрашене цукерками. Це і є «солодке дерево».

Подорож закінчується частуваннями.