Музично-театральна постановка «Одного разу під Черніговом…»

Управління освіти і науки

Чернігівської обласної державної адміністрації

Чернігівський професійний ліцей побуту

Музично-театральна

постановка

«Одного разу під Черніговом…»

(в рамках огляду-конкурсу позаурочної виховної роботи

та змістовного дозвілля учнів ПТНЗ області

«Молодь за майбутнє» в номінації «Україна незалежна»)

Розробила:керівник літературно-музичного гуртка «Мистецтво художнього слова»

Страх Галина Миколаївна

2016 р.

Одного разу під Черніговом…

(На екрані відео про Україну. За кулісами голос диктора)

Диктор: Є на світі країна, з якою не зрівняється жодна у світі. Є у неї гори високі, і моря глибокі, і чорноземи родючі, стрункі смереки і швидкі річки. І проживають там, найкрасивіші жінки, працьовиті чоловіки, та наймудріші у світі політики. Це все і є - найбільшим скарбом країни, яка зветься - Україна.

Пісня «Україна»

(За кулісами голос диктора)

Диктор: Чернігівська область. Це земля, яка дала Україні Олександра Довженка, Павла Тичину, Григорія Верьовку та відомих на весь світ політиків – Леоніда Кучму, Івана Плюща та імпульсивного Олега Ляшка… Та це й не дивно, оскільки в усі часи на Чернігівщині, а особливо у селі Витребеньки, жили такі розумні,красиві, роботящі та веселі люди…

Пісня «Моє рідне село»

(За кулісами голос диктора)

Диктор: Було собі колись село, людей багато там жило.
Жили великі і малі, і українці й москалі,
казахи жили і узбеки, варили кашу, чебуреки.
А за селом, десь метрів п’ять жили собі…

(Під веселу музику на сцену виходять ведучі-бабки Багданівна і Степанівна)

Богданівна:Здоровенькі були, Степанівно!

Степанівна:Тай тобі не хворать, Богданівно! (обнімаються, цілуються, і на сторону спльовують)

Богданівна:Звідки, це ти теліпаєш? Що знову плітки по Витребеньках збирала?

Степанівна:Чому одразу плітки…інформацію…. Повинна ж я знати що?…де?…коли?...

Богданівна: Яж і бачу… (витягує г голови Степанівни солому) інформацію… мабуть в засаді збирала? (сміється). Ну і що новенького?(бере її під руку)

Степанівна: Уявляєш, кума Машка з кумою Глашкою так посварилися, ледь до бійки не дійшло…(під ручку виходять, роблять вигляд що діляться плітками)

Сценка «Як кума з кумою сварилися»

(Куліси закриваються)

Богданівна:(виходить в руках велика ромашка, відриває пелюстки)Любить… не любить…любить…не любить….

Степанівна:Богданівно…, ти що, сьогодні не з тої ноги встала?Чого це ти так бідну квітку колошматиш? Га?

Богданівна:З тої, з тої ноги встала…Ось намагаюсь з’ясувати у цієї квіточки, чи любить мене Свирид …

Степанівна: Який Свирид? Син Петра Зазнавайла?

Богданівна:(замріяно)Так, таки Зазнавайла син …він такий гарний…такий епатажний….

Степанівна: Ти таки на старість зовсім здуріла…недарма кажуть «Сивини в голову, біс у ребро» …Він же ж тобі в онуки годиться?

Богданівна:(роздратовано) Мрія помирає останньою…(різко розвертається і виходить)

Степанівна: (каже їй у спину) Атож…Твоя мрія помре, мабуть, разом з тобою.(сміється, виходить)

(Куліси відкриваються. На сцені декорація ательє. Під ліричну музику Марічка наспівуючи «шиє» одяг. Заходить місцевий красунчик. )

Марічка:(зніяковіло) Ой… Свиридику…Добридень…Проходь…

Свирид: (пихато)Добрий день, Марічко, чим мене сьогодні порадуєш? Єсть щось у тебя новеньке та модненьке для меня?

Марічка: А якже....(підходить до вішака з одягом, починає пропонувати обновки)

Свирид:Тільки диви, мені потрібна така обнова, від якої у Витрибеньках, всі із заздрощів повмирають…

(Стук у двері.)

Марічка: Проходьте відчинено. (Заходить Микола, починає залицятися.)

Микола: Добрий день, Марічко, яка ж ти сьогодні гарна…як квіточка,та що розквітла на клумбі голови сільради, така струнка, як яблунька в фермерському саду… Дивлюсь я на тебе, аж у грудирозпирає від почуттів…

Пісня «Червона рута»

Марічка: Миколо, ти знову за своє, скільки тобі казати…

Пісня «Ти до меня не ходи»

(Під час пісні, Марічка наступає на Миколу, той задкуючи виходить. Підходить до Степана під музику виходять. Куліси закриваються.)

(Богданівна сидить в’яже, виходить Степанівна втомлено втирає піт, сідає)

Богданівна: О… Степанівно, де це тебе носило? (уважно її роздивляється)Ну й видочок в тебе…

Степанівна:Фух…так втомилася на полі…ні рук, ні ніг, ні язика не відчуваю.

Богданівна: Ну руки, ноги, то зрозуміло, а язик чого ж втомився, що забула вдома граблі тай язиком жито гребла? (сміється)

Степанівна:Ха…ха…ха… дуже смішно….Ти що ж думаєш, командувати молодицями легко? Одне гребе неправильно, друге складає не так, третє зовсім спить на ходу, хто ж їх научить, як не я?

Богданівна: А то ж…хто научить як не ти…урок язикочесання сьогодні всі засвоїли на відмінно… (сміється)

Степанівна: Та ну тебе…(махає рукою, виходять)

(По залу йдуть дівчата-женці з граблями, снопом пшениці, серпами. Співають»

Пісня «Ой у полі нивка».

(В цей час на сцену виходять втомлені дівчата, хто сідає, хто п’є воду з глечика, відпочивають, співаючі дівчата піднімаються по сходах на сцену)

Дівчина 1: О…ви тільки подивіться, знову припхався…

Дівчина 2: Хто?

Дівчина 1: Хто, хто…. наглядач наш…фермер дядько Роман…Дихнути без нього не можна…

Фермер дядько Роман :Що це ви знов повсідалися? Чи роботи на вас мало? Тільки відвернувся, а вони вже байдикують.

Дівчина 2: Так спека ж он яка…Дозвольте хоч водички випити та перепочити трішки?

Фермер дядько Роман: Який такий відпочинок… у мене найменший ваш рух розписано…(рахує на рахівницях)Кожна хвилинка вашого відпочинку коштує мені цілого статку, а ну швиденько піднімайтеся до роботи…А то без зарплати залишитесь…

(Дівчата поволі піднімаються, починають сердитись.)

Дівчина 1:Дівчата, та поки ж ми цю тиранію терпіти будемо? Ні вихідних… ні прохідних, та ще й воду пити не можна?(Обступають дядька, роблять вигляд, що лупцюють.) Годі дівчата нам працювати, будем разом танцювати!

(Дядько задкуючи тікає)

Танець. «А ми були, були на селі»

(Богданівна виходить з картами, гадає)

Степанівна: Щось сьогодні нудно дуже… І Богданівну десь нечистий носить…(заходить Богданівна)Де це тебе носило?

Богданівна: Та оце ж наша листоноша захворіла, та попросила мене передати листа Оленці…

Спепанівна: А ну, а ну, покажи від кого лист…(хапає листа, читає) Так це ж лист з передової, з АТО, від чоловіка …Чого ж ти розсілася, бігом біжи віддавай листа…Оленка вже всі очі проплакала чекаючи його….(вибігають)

(Під ліричну музику виходить дівчина, читає лист)

Лист Коханій з АТО

Танець «Обійми»+пісня

(куліси закриваються)

Богданівна: (сидить пише листа, щось собі бурмоче)

Степанівна: О, Богданівно…. а що, це ти робиш?(заглядає до листа)

Богданівна: Не заважай, Степанівно…

Степанівна: Незаважай…. не заважай…. Знаю я твоє не заважай…Знову на когось скарги-анонімки строчиш?

Богданівна: Тьфу на тебе….. Степанівно, які ще там анонімки…. це вже минуле століття….. (замріяно) Листа я пишу, ось надумала свого чоловіка на новенького поміняти…

Степанівна: Та ну, ти що, правда? І як же це? (здивовано сідає поруч)

Богданівна: Ну ти, Степанівно, і даєш, твоя карта пам’яті зовсім застаріла… (стукає її по лобі)…Є таке круте телешоу… «Міняю жінку», там збуваються всі бажання…

Степанівна:(стукає її по лобі) Може моя карта… чи як її там і застаріла, а твоя зовсім відформатована… ти що не чула, яка пригода сталася з Денисом.. моїм сусідом..

Богданівна : Ні, а що?

Степанівна: (сміється)Ну напевно…. здійснилися його мрії після того телешоу… (сміється)

Гумореска «Міняю жінку»

Степанівна:(дістає «пакетик насіння», робить вигляд, що лускає)

Богданівна: (включає магнітофон, танцює)

Степанівна: Тю, Богданівно, що це на тебе найшло? В голові таракани забігали на старість?

Богданівна:(сідає стомлено витирає «піт» рукою)… Ох, Степанівно… мабуть повиздихали мої таракани, нема зовсім сил…(замріяно)…. як згадаю молодість…клуб… танці до ранку….

Степанівна: …Дааааа….(вибігає захекана дівчина)

Богданівна: Оксанко….куди це ти так летиш?

Спепанівна: Летить, то летить, а мітлу де? Вдома забула….(сміються)

Оксанка: Ох… Наталю Степанівно, знайшли час жартувати…До клубу біжу, артисти знамениті будуть концерт давати, навіть показ мод буде…. Ніколи мені з вами тут ляси точити…. побіжу, бо всі місця позаймають…(вибігає)

Богданівна: Степанівно, а чого ти розсілася.. піднімай свої кістки, та мерщій до клубу…(виходять)

(куліси відкриваються, на сцені інструментальний ансамбль, виходить сільська бібліотекарка)

Сільська бібліотекарка: Шановні земляки, вітаємо Вас у Витрибеньківському сільському клубі. Вашій увазі агітацітаційна концертна програма на підтримку кандидата в депутати Івана Івановича Обіцяйла. На сцені інструментальний ансамбль «Дримбалики». Зустрічайте!

Музично-інструментальний номер

Сільська бібліотекарка: Любі глядачі. Ви вже знаєте, що на сцені Витрибеньківського клубу виступають лише кращі з кращих. І от сьогодні вас вразять представники фешн-індустрії. У їх доробку не одна сучасна колекція одягу. Зустрічайте! За підтримки кандидата в депутати Івана Івановича Обіцяйла, фантастична колекція одягу від Чернігівського професійного ліцею побуту «Україна – Моя».

Показ моделей «Україна – Моя»

Степанівна: (виходить з телефоном розмовляє)

• Ало, Борисівно… ти навіть не уявляєш…я, сьогодні відлітаю до Риму…(набирає наступний номер)

• Сидорівно…ти зараз помреш…убивча новина…Якимко кинув свою мимру..ну и умовив мене летіти з ним до Риму……(набирає наступний номер)

• Ало….Петрівно… ти не повіриш…Якимко закохався в мене, як хлопчисько…і я зараз відлітаю з ним у весільну подорож…все адйос..

Богданівна: Як же тут все запущено…(стукає з заді її по плечу) Ало, Степанівно, ... Зараз ти і не уявиш… і помреш…Твій Якимко тобі обіцянок навішав по самі коліна, а сам взяв тай одружився з молоденькою…гарненькою…

Степанівна:Не повірю я тобі, поки на свої очі не побачу…(виходять)

Пісня «Ой під вишнею»

(Під веселу музику вибігають Богданівна и Степанівна)

Сценка «Інтернет – це сила»

Диктор: Наше рідне українське село, де б воно не було - на заході, чи сході, під Полтавою, чи під Черніговом. Це місце, де живе душа народу. Не зіпсовані сучасними технологіями та іншими “благами” цивілізації, тут живуть прості, привітні і дуже веселі люди.

Ті, хто хоч раз відвідав нашу країну, кажуть, що хотіли б повертатися до неї знову й знову. Що ж казати нам, її дітям, адже Україна – це МИ. Україна починається з нас.

Вірш «Моя –Україна»

Фінальна пісня «Україна»+ відеоролик + підтанцьовка

(Виходять всі учасники концерту з жовто-блакитними кульками, прапорцями. Під сцену виходять моделі, виносять великий прапор України.)