Опыт работы классного руководителя. Метод проектов.

З досвіду роботи класного керівника Чередніченко Н.П.

Наявність значущої проблеми є основною вимогою до використання методу проектів.

Є.С.Полат

З усіх питань, що стоять перед навчальними закладами, основними є активізація навчально-пізнавальної діяльності тих, хто навчається. Тому дуже важливо викликати інтерес у них до навчального предмета, перетворити аудиторію з пасивних спостерігачів на активних учасників навчально-виховного процесу. Це завдання можна вирішити лише в тому випадку, якщо взаємини між учителем і учнем будуватимуться як діалог і співпраця. У центрі педагогічної діяльності вчителя повинна бути людина – учень. Переосмислюючи становлення до особистості учня, ми розуміємо, що школа повинна не тільки готувати до майбутнього, а дати дитині те, що знадобиться їй сьогодні. Іншими словами школа – це не місце підготовки майбутніх дорослих, а місце, де дитину вчать жити в навколишньому світі, працювати з іншими людьми і в той же час набувати необхідних знань. І це багато в чому залежить від педагога, класного керівника, батьків. Щоб досягти цього – педагог повинен використовувати різноманітні інтерактивні методи, при застосуванні яких роль класного керівника різко змінюється. Він перестає бути центральною фігурою, він лише регулює навчально-виховний процес і займається його загальною організацією: заздалегідь готує необхідні завдання, формулює проблему, тему чи питання для обговорення в групах, надає консультації, контролює час і порядок виконання складеного плану. Учні працюють з різними джерелами інформації: Інтернет, статті в періодичних виданнях, телепередачі. Вони також звертаються до соціального досвіду – власного і досвіду своїх друзів, знайомих, при цьому вони вступають в комунікацію один з одним: разом розв’язують поставлені завдання, долають конфліктні ситуації, знаходять точки дотику, йдуть на компроміси.

Одним із інтерактивних методів є метод проектів ( з латинського «кидання вперед»). Застосувавши цей метод, учитель чи вихователь зможе:

• підвищити мотивацію школярів до навчання;

• розширити свій творчий потенціал;

• сприяти розвитку особистості учня: його інтелектуальних здібностей, самостійності, відповідальності, вміння планувати, приймати рішення, оцінювати результати;

• побудувати діалог з кожним учнем без традиційного вчительського тиску;

• отримувати задоволення від своєї професійної діяльності, виховуючи творчих і активних особистостей, здатних приймати обґрунтовані рішення і самостійно вчитися протягом усього життя.

В основі кожного проекту лежить ( знаходиться) проблема. Немає проблеми – немає проекту, немає діяльності. Адже мета будь-якого проекту – це пошук способів і шляхів розв’язання проблеми.

Аналізуючи власний досвід роботи з організації проектної діяльності учнів зазначимо, що при використанні цього методу труднощі у початківців часто викликає саме чітке визначення проблеми, читке формулювання теми майбутнього проекту.

Поставлена проблема повинна бути актуальною для учнів, дозволити замислитися над зв’язками з іншими об’єктами і явищами, побачити практичне застосування здобутих знань (Відповісти на питання «Чому це важливо для мене?»). Кожне завдання повинно містити проблему, яку учні самостійно визначають, виробляють можливі шляхи розв’язання проблеми, дають їм оцінку. Так як же вибрати проблему - цікаву проблему?

Уявіть на хвилинку своє шкільне життя. Вранці, одягнувши шкільну форму, ми біжимо до школи. Лунає веселий дзвоник..

Тема якої класної години Вас зацікавить?

1. Один Бог – це благо?

2. Шкідливий вплив різноманітних релігійних сект на молодь.

3. Хто така розумна людина і як нею стати?

4. Великі люди ХХ століття.

5. Хто для кого небезпечній ший: ВІЛ – позитивні люди для здорових чи навпаки?

6. СНІД – чума ХХ століття.

Думаю, більшість із Вас обере 1,3 чи 5 тему. Теми ж 2,4,6 подані в розповідній формі. Вони не налаштовують на формування гіпотез, на дослідження, співставлення, формулювання висновків. Класна година без зворотнього зв’язку загубиться серед таких же класних годин. А ось на класній годині за п’ятою темою ми все ж захочемо дізнатися відповідь на це питання. І він запам’ятається, гадаю, надовго. Такі теми вчитель може сам формулювати і спонукати учнів до дослідницької діяльності. Але в ідеалі, він повинен навчитися створювати такі креативні ситуації, в яких учні ставили б самі собі питання і самі б шукали на них відповіді, звичайно не без допомоги вчителя (корекція дій, допомога в добі ранні літератури, формулювання висновків). Знання, отримані таким чином, набагато довше тримаються в пам’яті. В якості прикладу пропонуємо проект «Чи означає, що життя закінчилось, якщо в твоїй крові знайшли вірус імунодефіциту?»

Тип проекту: науково-дослідницький.

Актуальність: 18 червня виповнилося 26 років з моменту виявлення французькими вченими із лабораторії Люка Монтаньє вірусу імунодефіциту (СНІДу). В Україні «чума ХХ століття» з’явилася у 1988 році. Не дивлячись на те, що за минулі роки виділялися великі кошти, спеціалісти так і не винайшли надійні засоби профілактики ( наприклад, вакцину), точно як і ліки, які допоможуть хворим. Та чи означає це, що життя закінчилось, якщо в твоїй крові знайшли ВІЛ - інфекцію?

Мета ( завдання) проекту:

• розширити знання учнів з теми «СНІД. ВІЛ».

• сформувати правильну гражданську позицію по відношенню до Віл-позитивних людей;

• розвивати навики колективізму й робити в групах, інтерес до самостійного пошуку інформації;

• виховувати людей з активної життєвою позицією.

Очікувані результати:

• формування у школярів правильної громадянської позиції до ВІЛ-інфікованих людей;

• учні удосконалять навички індивідуальної роботи;

• учні набудуть навичок дослідницької діяльності;

• отримують досвід виступу перед аудиторією;

• навчаться представляти отриману інформацію у вигляді порт фоліо чи комп’ютерної презентації.

Опис проекту: на першому етапі обговорюються основні аспекти реалізації проекту, формуються групи за інтересами, обговорюються джерела інформації. Учні за бажанням об’єднуються в п’ять груп. Кожна група отримує своє завдання.

1. Соціологи – проводять анкетування й опитування учнів з даної теми; опрацьовують результати анкетування.

2. Лікарі – готують довідку, інформацію з питань: що таке ВІЛ, СНІД; шляхи й умови передачі; ситуації підвищеного ризику зараження.

3. Статисти – готують довідку про кількість ВІЛ – інфікованих людей у світі та Україні; проводять необхідні відсоткові розрахунки.

4. Літератори – працюють над літературним стилем майбутньої комп’ютерної презентації; пишуть сценарій захисту проекту.

5. Художники – оформлювачі – створюють комп’ютерну презентацію; оформляють аудиторію до захисту проекту.

Підсумком роботи над проектом стала комп’ютерна презентація, слайди якої пропонуються до вашої уваги.

• Почему СПИД ещё называют ВИЧ-инфекцией ?
• Как ВИЧ-инфекция переходит в стадию СПИДа ?
• Как себя вести, чтобы не заразиться СПИДом ?
• Можно ли заразиться ВИЧ в быту ?
• Как можно обнаружить ВИЧ ?
• Что показывает тест на ВИЧ ?
• Когда лучше всего сдавать кровь на ВИЧ ?
• Где можно пройти обследование на ВИЧ ?
• Зачем мне знать, есть ли у меня ВИЧ ?
• Чем отличаются ВИЧ-инфицированные люди от здоровых ?

Вирус иммунодефицита человека передается через(отметить варианты ответов):

• Рукопожатие
• Совместное с ВИЧ – инфицированным использование верхней одежды
• Объятия
• Совместное использование фонтанчиком для питьевой воды
• Совместное пользование иголками и шприцами для инъекций
• Чихание и кашель
• Плавание в бассейне
• Полотенце, мыло, мочалку
• Половые отношения без использования презерватива
• Домашние животные
• Посуда, еда
• Туалет (унитаз)
• Совместное пользование иголок для прокалывания ух
• Деньги
• Постельное и нижнее бельё
• Переливание крови
• Дверные ручки и спортивные снаряды
• Поцелуи
• Укусы комаров и других насекомых
• Кормление грудью младенца ВИЧ – инфицированной матерью
• Рождение от ВИЧ – инфицированной матерью

СИНДРОМ,

СОВОКУПНОСТЬ СИМПТОМОВ.

ПРИОБРЕТЁННОГО,

ПОЛУЧЕННОГО.

ИММУННОГО.

ДЕФИЦИТА.

БОЛЕЗНЬ!

Возбудитель – вирус иммунодефицита человека (ВИЧ), который поражает белые кровяные тельца в крови и вызывает их гибель, тем самым резко снижая сопротивляемость организма.

ВИЧ уничтожается при стерилизации, а также в правильно подобранном обеззараживающем средстве.

• при общении
• через животных и насекомых
• в быту

• случайный укол шприцем, загрязненным кровью ( ВИЧ сохраняет опасность в остатках крови в использованных шприцах и иглах в течение 7 – 10 дней!);

• укус с повреждением кожи ВИЧ - позитивным лицом или лицом с неизвестным ВИЧ-статусом, имеющим кровотечение во рту;

• попадание брызг крови на слизистые оболочки или поврежденную кожу во время драки или при оказании неотложной помощи ВИЧ – позитивному или лицу с неизвестным ВИЧ-статусом;

• сексуальное насилие;

• сексуальный контакт с ВИЧ – позитивным партнером или партнером, практикующим рискованное поведение без презерватива (употребление внутривенных наркотиков, оказание секс - услуг за деньги, гомосексуальные связи);

• обязательно промыть загрязненные или поврежденные участки кожи водой с мылом, а загрязненные слизистые – чистой водой;
• обратиться к врачу – специалисту по ВИЧ – инфекции;
• пройти тест на ВИЧ (только с твоего добровольного согласия, конфиденциально, можно анонимно);
• по возможности определить ВИЧ – статус лица с кровью или жидкостями которого произошел контакт с целью решения вопроса о необходимости назначения постконтактной профилактики (это надо сделать в течении трёх суток после опасного контакта, иначе спустя трое суток постконтактная профилактика утрачивает эффективность);
• при желании пройти четырехнедельный курс постконтактной профилактики специальными препаратами, действующими на ВИЧ(назначаются только врачом – специалистом по ВИЧ - инфекции).

• НЕ ПОДНИМАЙТЕ ГРЯЗНЫЕ ШПРИЦЫ;

• НЕ СГИНАЙТЕ И НЕ ЛОМАЙТЕ ИГОЛКИ;

• НЕ ПЫТАЙТЕСЬ ВЫТАЩИТЬ ИСПОЛЬЗОВАННУЮ ИГОЛКУ ИЗ ШПРИЦА;

• НЕ СЛЕДУЕТ ДЕРЖАТЬ В РУКЕ КОЛПАЧОК ОТ ИГОЛКИ И ПЫТАТЬСЯ НАДЕТЬ ЕЕ НА ИГЛУ ПОСЛЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ШПРИЦА!

• обработать пораженное место одним из дезинфекционных средств(70% этилового спирта, 5% раствора йода при порезах, 3% перекись водорода);
• тщательно вымыть руки с мылом под проточной водой, потом протереть их 70% раствором этилового спирта, закрыть рану лейкопластырем;
• немедленно обратиться к врачу – специалисту по ВИЧ – инфекции;
• пройти тест на ВИЧ с твоего добровольного согласия сразу после ранения и через 3 месяца;
• как можно быстрее начать курс постконтактной профилактики;
• Если это возможно уложить грязный шприц в пластиковый контейнер или стеклянную банку и доставить в лабораторию центра СПИД для тестирования остатков крови в шприце на ВИЧ