Свято А.Первозванного

Позакласний захід.5 клас.Свято Андрія Первозванного (13 грудня)

Українська хата. Біля печі порається господиня.

Господиня: Де ж це ті дівчата, уже й стемніло, а їх немає. Вже й вечеря готова. Не та молодь тепер. От ми було дівували... Як зачуєш було вечорниці, то аж тини тріщать. Зранку ще біжимо, готуємося, бо ж хлопці прийдуть. А тепер... От чекають, доки ніч настане. Сяду спочину хоч.

Сідає. Тихо наспівує: “Ой у полі три криниченьки”. Чути сміх. Хтось стукає у двері. Заходять дівчата.

1-а дівчина: Добрий вечір, паніматко.

2-а дівчина : Чули, що у вашій хаті сьогодні вечорниці.

Господиня: Добрий вечір, дівчата. Заходьте, аби щастя було в хаті, аби я була багата. Моя хата завжди рада гостям. Сідайте.

3-я дівчина: Ой, давайте скоріше готувати вечерю, бо хлопці надійдуть.

Господиня: Так я вас і чекаю, цокотухи. Давно вже все готове. От лишень де ваші хлопці?

4-а дівчина: А ми самі почнемо вечорниці. Нехай їх завидки беруть.

1-а дівчина: Ось Дарина кашу принесла. Перший раз прийшла на вечорниці.

Господиня: Став горщик у піч, щоб гаряча була, доки всі зберуться.

2-а дівчина: Дівчата, а ось ми калиту спекли, давайте повісимо, доки хлопці прийдуть.

3-я дівчина: Давайте! Тільки якнайвище, хай поскачуть, а ми їх сажею почастуємо.

Підвішують до стелі калиту.

4-а дівчина: Дівчата, а балабухів усі напекли? Бо пса я цілий день голодного тримала.

5-а дівчина: Аякже, давайте, дівчата, кладіть Балабухи сюди, будем потім ворожити.

6-а дівчина: Можливо, вам ще щось допомогти, паніматко? Ось ми тут принесли пиріжків та вареників.

Господиня: Усе вже в печі. Ось лише вареники допоможіть ліпити. (Дівчата ліплять вареники.) Давайте заспіваємо, дівчата, доки хлопці прийдуть.

Співають “Ой, дівчино, шумить гай”. Чути стукіт у двері. 1-а дівчина: Ой, дівчата, це хлопці, напевне.

Хлопець: Ау-гу, дівчата, до хати пустіть, бо з дороги збився.

1-а дівчина: Гарненько попросіть.

Знову стукіт.

2-а дівчина: Агов! Кого там принесло? Хто такий?

Хлопець: Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоногий. Пустіть до хати!

3-я дівчина: Не пустимо в хату, бо дуже вас багато.

Хлопець: (грюкає)

Пустіть ліпше, а то буде гірше.

4-а дівчина: Як візьмемо рогатини, поламаєм ваші спини!

Хлопець: Дівчатонька - голубятонька, та ми не прийшли сваритися, а миритися. Гостинців принесли.

5-а дівчина: То заходьте вже, чого ж.

Хлопці: Добрий вечір вашій хаті. З Андрієм будьте здорові, дівчата, і ви, паніматко.

Господиня: Будьте й ви здорові. А де ж ваш старший – Береза? Хочемо на нього подивитися і перевірити, чи устав свій знаєте.

Андрій: Мене березою обрали, а устав наш такий: гуляти чесно, тихо та смирно, як слід чесному й поважному парубоцтву, так, як гуляли наші діди й батьки. Господиню на вечорницях шанувати, як матір, з дівчатами поводитися з повагою: не забувати, братця, що чесна дівчина – то є краса і честь усього села. Це і є наш устав.

Господиня: Що ж, гарного Березу вибрали. Вечорниці будуть добрі. Ну що ж, хлопці, сідайте в нашій хаті.

Сідають.

Береза: А чого це сумно у вас, дівчата? А заспівайте козакам.

1-а дівчина: Чого ж, заспіваємо, дівчата?

Дівчата: Заспіваємо!

Співають “Вишиванку”.

Хлопець: Що ж, гарна пісня.

1-й хлопець: А чи вмієте ви хоча б хрестик вишити, дівчата? Чи руки не стоять?

Господиня: Наші дівчата все вміють. Чи це так, дівчата? А покажіть свої вишивки, хай оцінять парубки.

Дівчата демонструють свої вишивки, хлопці оцінюють.

Господиня: Дівчата ще й самі шиють та вяжуть.

Показують свої роботи.

Береза: Це ми бачимо, що вони вміють, а от які з них господині, чи вміють вони біля печі ходити та їсти варити?

Хлопець: Це недовго, щоб перевірити. Покажіть їм, дівчата, чи вмієте ви вареники варити.

Дівчина: Та вже й наварили.

Виймає з окропу вареники.

Хлопець: Та ще б скуштувати тих вареників. Може, їх собака їсти не захоче.

Дівчина: Почекайте, ось заробите, тоді й скуштуєте.

Господиня: Переконалися, хлопці, що наші дівчата все вміють? А тепер покажіть, на що ви здатні? Хлопці здавна на вечорницях розказували смішні історії. А чи ви вмієте розсмішити та розвеселити дівчат?

Хлопці розповідають анекдоти та смішні історії.

3-я дівчина: Іринко, а заспівай-но хлопцям коломийки.

Іра: Чого ж, можна. А ну, заграй, музико.

Співає коломийки.

2-а дівчина: Здавна в українців цінувалася мудрість та дотепність. А ну, хлопці, відгадайте наші загадки.

Загадують загадки, хлопці відгадують. За відгадані загадки даються фішки. Хто найбільше набере, той оголошується наймудрішим.

Хлопець: А ви наші відгадаєте? Боюсь, що жодної не вгадаєте.

Загадують свої.

3-я дівчина: Та досить вам, давайте заспіваємо!

Співають “Ішов козак потайком”.

4-а дівчина: А тепер побачимо, які ви спритні. А ну ж бо, хто хоче калити вкусити? Сідайте на коцюбу.

5-а дівчина: Та не забувайте, хто не вкусить – писатиму квачем!

1-й хлопець: Діду, діду, калиту кусати їду!

5-а дівчина: А я буду писати квачем.

1-й хлопець: А я вкушу!

5-а дівчина: А я впишу!

Іде до калити, стрибає, намагається вкусити. Якщо не вкусив, дівчина пише його квачем. Грають по черзі, доки хтось не вкусить.

3-я дівчина: (під час гри)

А нашая калита

Та й з маком і медом.

Йди до неї, кусай її

Ззаду і спереду.

Йди до неї, кусай її,

Сторожа не бійся.

Кусай, кусай калиту,

Але не засмійся.

Йди до неї, кусай її

І назад вертайся.

Як вдалося відкусить-

Пари сподівайся.

Коли відкусять, знімають калиту, ділять усім по кусочку.

Дівчата: Калита, калита добра була.

Як ми її зїли, за женихами полетіли.

1-а дівчина: Ой, дівчата, сьогодні ж ворожать! Давайте і ми погадаємо на долю.

Ворожать.

2-й хлопець: А ми теж хочемо знати свою долю!

5-а дівчина: Що ж, іди, дізнаєшся, чи будеш щасливим. Якщо дістанеш перстень з тарілки з водою і носа не вмочиш, то знай – дівчина твоя буде, а якщо ні – то дивись, щоб у тебе її не вкрали.

Дістає перстень.

Хлопці: (бублики вносять) А ну ж, дівчата, побачимо, котра з вас найсправніша, до тієї і сватів засилатиму. На нитці підвішені бублики. Потрібно відкусити без допомоги рук. Дівчата кусають.

3-й хлопець: Дівчата, а де ж ваші вареники, коли ми їх будемо їсти?

2-а дівчина: Наші дівчата приготували українські страви, тож зараз оціните, які вони господині.

Дівчата пригощають усіх.

Береза: Що ж, пора і честь знати. Спасибі вам, паніматко, за вечорниці.

Господиня: Спасибі вам, хлопці та дівчата. Заспівайте мені на прощання.

Співають “Гай зелененький”.

Береза: Вибачайте, коли що не так. А на цім добрім слові бувайте здорові.

З піснею виходять.