Тематичний вечір "Мова моя солов'їна

СЦЕНАРІЙ
«ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ РІДНОЇ МОВИ»
Мета: подати : актуалізувати знання про мову як джерело духовного зростання нації; розвивати культуру мовлення, чуття слова, навички сценічного мистецтва, виразного читання поезії, пам’ять; виховувати пошану до рідної мови, ціннісне ставлення до її мистецьких надбань.
Перебіг заходу
Звучить пісня Т.Петриненка «Україно»
Українець. Шановні студенти, вихователі, викладачі, майстри, гості!
Запрошуємо вас до нашої господи на хліб, сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято наше – торжество рідної мови.
Звучить Гімн України.
Виходить козах із наказом, зачитує його
Наказ: Вельмишановна громадо та гості нашої училищної держави! Нині світліє свято зібрало нас у цьому залі, свято рідної мови. І прославимо в цей день мову.
Нехай же у віках живе творіння славне – українське слово. По цьому бути!
Відео презентація
Українка. Щасливі ми, що народилися й живемо в такій чудовій, багатій, мальовничій землі – у нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки – тут коріння роду українського, що сягає сивої давнини. І де ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі ,хвилюється до сліз, зачувши рідне слово.
Ведучий:
І йшли віки,
І були українці ,
І створилося
Слово
Українське.
Ведучий:
І як сталося та,
То сказало собі слово По - своєму
І благословилося.
Ведучий:
І прилетіли птиці,
І вродилася калина,
І було солодко,
І було гірко.
Ведучий:
І стало все називатися
І земля,
І матір,
І вітчизна
По – вкраїнському
Номер:
Ведучий:
Мова наша, мова -
Пісня стоголоса,
Нею мріють весни,
Нею плаче осінь,
Нею марять зими,
Нею кличе літо.
В ній криваві рими
Й сльози «Заповіту».
Ведучий: Рідна мово!
Українка: Мудра Берегине!
Українець: Пресвятая Богородице!
Ведучий: Судилася їй терниста доля.
Ведучий: Вона, як і Україна, дивиться в душу кожного з нас очима рідної мами, Батьківським словом промовляє до нашого серця.
Українка: Слово рідної мови, увінчане терновим вінком страждання, не раз топтане і зневажене заборонене і зраджене.
Українець: Що разу воскресало, аби відродитися в терновому вінку страждання, краси і слави.
Ведучий: 1996 рік – Верховною радою України прийнято Конституцію України, у якій українській мові надано законодавчої конституційної сили у 10 статті.
Ведучий: 1998 рік – Указом Президента України 9 листопада проголошено Днем української писемності та мови.
А 21 лютого відзначається Всесвітній день рідної мови.
Пісня
Українка: Мова… Вона існує, живе, бореться незалежно від того, думаємо ми про неї чи ні, турбуємося чи забуваємо, шануємо чи зраджуємо.
Українець: Слово безсмертне. Адже не хто не заперечить давну біблійну істину: ( разом)
«Спочатку було Слово, і Слово було Бог».
Ведучий: ( Говорить на фоні пісні «Рева та стогне Дніпр широкий»). Після появи першої ластівки, «Енеїди» Івана Котляревського, над Україною сходить велика зірка українського відродження, яка своєю поетичною творчістю освітила не одне покоління. Ймення їй – Тарас Григорович Шевченко. До пророчих звучать шевченківської поезії і досі так ніхто в світі не піднявся. Це лірична мова кращої с кращих поетес у світі – Лесі українки, мова нашого філософа – мислителя Франка, який вільно володів 14 мовами, та найбільш дорогою вважав рідну українську. А які багатющі можливості нашої мови… У нас є і вірші і оповідання, які починаються з однакових літер.
Вірш і оповідання
Ведучий: Ну що б, здавалося слова …
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється - ожива,
Як їх почує!... Знать от Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть між люди!
Ведучий: Мово наша! Уся з гомону полів, лісів і морів отчої землі, мережена сходом і заходом сонця, гаптована сяйвом місяця, зірок і переткана калиною, барвінком і вишневим цвітом. Кожне слово твоє бринить у наших серцях неповторною мелодією.
Ведучий: Українському слову з часів його виникнення на всіх історичних шляхах доводилося не легко.
Ведучий: Але на його гордо піднесену голову сипалися процеси, циркуляри укази про обмеження, навіть заборону.

Відео Презентація
Учень: Тебе зачиняли в клітку,
Заковували в кайдани,
Топтали, як топчуть вітку,
Гонили з міського майдану.
Вогнем, залізом холодним
Тобі язика виривали.
Неначе вовки голодні,
Жертву свою шматували.
Тобі закривали дорогу укази і циркуляри.
Стогнала, в журбі вмирала
Вже ледь живою була,
Та силу життєву дістала
Ти з вічного джерела…
Учень: Недовго п’янка свобода бентежила душу нам.
Ярлик «вороги народу»
Вчепили твоїм синам…
Трагічні прийшли тридцяті,
Просіяли смерть і злість.
Назвав хтось Вкраїну – мати,
У відповідь – «націоналіст»!
А потім сини – бюрократи
Втоптали тебе в багно,
Послужливо і завзято
Гонили із школи, з кіно…
Та свіжий вітер повіяв
Квітневим весняним днем,
Тугу твою розвіяв,
Умив тебе теплим дощем.
Цвіти, розвивайся, мово,
Слова - пелюстки розкривай
І в душах людей веселково,
Повноголосно, мов пісня, лунай!
Пісня
Ведучий: Багатий український народ на перлини народної творчості – казки, прислів’я , пісні.
Ведучий: А я хочу нагадати про гуморески.
Багато слів казали ми про мову,
Чудову нашу материнську калинову,
Яка для нас – життєвий старт.
Адже у нас сьогодні свято, тож доречний тут і жарт.

номер

Ведучий: А зараз до вашої уваги конкурс «Прислів’я». Для проведення цього конкурсу на сцену запрошуємо своїх добрих приятельок – кумоньок Мотрю та Параску. Вони так люблять плескати своїми гострими язичками, що не уявляють свого життя без пліток та пересудів. Але, загалом, вони добрі і щирі.

Ведучий: А розмова їхня, як і годиться, сповнена різноманітних приказок та прислів’їв. Ну, щоб сказати влучно, коротко та повчально. Зараз ці дві кумоньки будуть тут! А глядачам – увага! Ви маєте дуже уважно послухати їх розмову та запам’ятати з неї якомога більше народних прислів’їв та приказок. В цьому і полягає завдання нашого конкурсу. Слухайте уважно, запам’ятовуйте, занотовуйте. Переможцем буде той, хто назве їх найбільше і, забігаючи наперед, я лише зможу підказати вам, що їх має бути 12. Тож підготувалися? Розпочинаємо!

На сцену виходять дві кумоньки Мотря та Параска

Мотря: Здорова була, кумонько! А що це ти ні світ, ні зоря встала?

Параска: Та на базар збираюсь: ось яблук продам. Хоч якусь копійку зароблю.

Мотря: А де ж чоловік твій Микола?

Параска: Відомо, де – на печі, ще й не вставав. Воно ото як вродилося: ні Богові свічка, ні чортові кочерга, – таке й до скону буде. Та й господар з нього абиякий: як їсть, так упріє, а як робить, так замерзне. Тільки ото й того, що має чорні брови та чуб кучерявий.

Мотря: Так. Та з личка не пити молочка. Воно і батько його, царство йому небесне, були ледачі. А яблуко від яблуні недалеко падає.

А я, кумонько, ось нову хустку собі купила (красується). Дивись, яка гарна. Чи личить мені?

Параска (жартівливо): Дуже вже наквацьована. Я люблю, щоб темна була.

Мотря: Та чи мені в черниці подаватися?

Параска: Та хай тобі риба й озеро! Не можна вже й пожартувати. Хустка, як хустка. А я от хотіла попитати, кумонько, як же син Явдошин, Василь? Одружився, кажуть.

Мотря: Е, не питай. Попав ото в прийми до тестя з тещею, як курка в борщ. Недарма кажуть – як мати рідненька, той сорочка біленька. А він зараз ходить якийсь пошарпаний… як сиротина. Сусіди пліткують, що Явдоха Оксану до себе жити не пустила.

Параска: Але рот – не город, не загородиш. Ну, та вона не зважає. Каже «Смола к дубу не пристане».

Усі ж знають, що він пішов до Оксани жити, бо вона багата.

Мотря: Еге ж, хоч у голові пусто, аби грошей густо. (Заглядає у кошик) А що, кумонько, гарні яблука вродили?

Параска: Так. Восени, кажуть, і горобець багатий, а ця осінь видалась щедрою. То бувай, кума, поспішаю ж дуже!

Мотря: Щасти тобі!

Ведуча: Прошу глядачів назвати прислів’я, що запам’яталися.

Ведуча визначає переможця

Ведуча: Привітаймо переможця оплесками.

Ведучий:

 За рішенням ЮНЕСКО, сьогодні, 21 лютого, всі народи землі відзначають Міжнародний день рідної мови.

Ведуча:

 Зараз це свято крокує країною, і кожен громадянин будь-якої країни ще більше відчуває свою приналежність до свого народу, народності, нації.

Ведучий:

Мова – це той інструмент, який єднає націю, народ у єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.

Ведуча:

Народе співучий, Народе прадавній, прекрасний і сильний, живущий на землі.В країні, денайбільше люблять волю і найменше знають її.

Ведучий:

Мабуть нема в світі держави, мову і незалежність якої, постійно намагалися знищити. Але, рідну землю неможливо зрадити, як рідну матір.Якою б вона не була – вона наша. Ми, українці, мирний народ, ми ніколи не зазіхали на чужі землі, але із споконвіку натрудженими руками боронили своє. У нас є мова, наша історія, Якою ми пишаємось, традиції.Все це створює дух нації і він є в кожному українцеві. Це робить нас непереможними.

Ведуча:

Щорічно, 20 лютого по всій Україні відзначається День Героїв Небесної Сотні – на знак вшанування відваги, сили духу істійкості громадян, які віддали своє життя під час Революції Гідності, захищаючі ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України. Сьогодні, і ми вскорботі схилимо низько голови перед пам'яттю людей різноговіку, яких було вбито у мирний час 21-го століття.

Читець:Вони співали «Ще не вмерла…» і вмирали…

Земля тремтіла, під ногами ж – твердь…

Їм янголи обличчяприкривали…

А ті під вибухи гранат ішли на смерть…

Україно пробач, що тобі задаємо миболю.

Що від мін і ракет зранені знову поля,

Що найкращі сини не вертаються іноді з бою

Ти пробач Україно – найкраща у світі земля.

Ведуча:

Ми закликаємовас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно вбитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної державина власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли, як зорі.

Ведуча:

Нехай кожен з нас торкнеться пам'яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедлівості жертвував

собою.Вони повинні жити в наші пам'яті!

Хвилина мовчання

1-а дівчина. Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з дніпровської води, від зорі й місяця народжена.

2-а дівчина. Мово наша! Пресвятая незаймана Діво! Яничарами в степах впіймана, в кривавий ясир ординцем погнана, на продажній толоці розтоптана, в рабство на торжищі продана.

1-а дівчина. Мово наша! Передчасно постаріла, змарніла, на хресті мук розіп’ята, на палю посаджена, за ребро на гак підвішена дітьми-покручами.

2-а дівчина. Прости їх, змарнілих, здрібнілих, перероджених, звироднілих нащадків козацького роду, які повірили лукавим корчмарям і ненажерливим косарям, що Ти не древня, що Ти не мудра, не велична, не велика, не прекрасна, не свята, не вічна єси.

3-а дівчина. Стаю перед тобою на коліна і за всіх благаю: прости нас, грішних, і не ховайся за чорнобильську межу, а повернися до нашої хати, звідки Тебе вигнано, вернися до нашого краю...

4-а дівчина. Прости! Воскресни! Повернися! Відродися! Забуяй вічним і щирим Словом від лісів до моря, від гір до степів. Світи від мороку і освяти святоруську землю, Русь-Україну, возвелич, порятуй народ її навіки!

Фінальна пісня і танок!