Українські вечорниці

Українські вечорниці

Учитель. Із сивої давнини на нашій рідній Україні люди у вільну хвилину збиралися, щоб заспівати українську пісню, затанцювати гопака. І такі вечори називають українськими вечорницями.

Тож сьогодні, милі гості, ми запросили вас до нашої господи, щоб відтворите оте велике українське чудо – українські вечорниці. Просимо ласкаво до нашої хати.

Хазяйка. Ой, уже і вечір, а дівчат немає, і хлопці не прийшли. От, що то молодість: цілу ніч би прогуляли. Їм в голові тільки музики, тільки забави. А що це для молодят? Воно зі споконвіку так і ведеться. І ми, бувало, колись… Як згадаю!.. Літа мої молодії, куди ви злетіли? Наче орли сизокрилі зникли за обрієм. Доню моя, Оксаночка, дитя моє ріднесеньке. Як бога вблагати, аби послав тобі долю, щоб серце моє материнське заспокоїти, щоб не пережити тобі такого, моя голубко, як мені.

Донька. Та геть, мамо, заспокойтесь. Усе про сумне та невеселе. Гості скоро прийдуть, роботи багато.

( стук у двері, заходить сусідка Ганна)

Ганна. Доброго вечора, сусідко. Оце вирішила провідати вас із донькою. Молочка вам свіженького принесла. (віддає глечик донці)

Хазяйка. І вам, моя дорога, добрий вечір. Спасибі, що не забуваєте нашої убогої хати. Проходьте, сідайте.

(сильний стук у двері. Кричить чоловік)

Чоловік. Ей, жоно, додому! Гуси кричать, їсти хотять. Гей, жоно, додому!

Жінка. Бісів муже, не піду. Стоїть послідниця в солом янці. Візьми, муже, та й сам дай!

Чоловік. Ей, жоно, додому! Свині кричать,їсти хотять. Гей, жоно, додому!

Жінка. Бісів муже, не піду. Стоїть половище у солом яниці. Візьми, муже, та й сам дай.

Чоловік. Гей, жоно, додому! Діти кричать, їсти хотять. Гей, жоно, додому.

Господиня. Та геть вам, угомоніться. Хіба сьогоднішній вечір для сварок? Через роботу світу білого не бачите. Посидьте між молодими, поспівайте, потанцюйте. Сідайте до столу.

(звучить музика, до хати заходять дівчата)

Дівчата. Добрий вечір вашій хаті.

Господиня. І вам вечір добрий, любі мої. Чому це ви забарилися? Заходьте, сідайте, будьте ласкаві! У нашій хаті, на нашій лаві.

Дівчата. Спасибі, та чи ж нам пристало сідати, нам пристало співати. (Співають «Ой чорная ти чорна»)

Господиня. Ще раз просимо гостей до хати, просимо сідати. Чого ж ви замовкли? Хіба робота заважає пісні співати? Заспівайте, дівчата.

(сильний стук у двері, заходить дід Панас)

Панас. А чому це у вас невесело? Затанцюйте.

(Дівчата танцюють, входить тітка Ганна)

Ганна. Та де ж тебе чорти носять, старе чудовисько? Цілий день тебе шукаю. Як приблуда по селу. Гнала б ти його, Ганно, в три шиї.

Дід. (заглядає в очі до Ганни) Ой лихо моє, вік мій вкорочений. Куди мені дітися від тебе? (Співає й танцює).

Ой ти, старий дідуган,

Ти зігнувся, як дуга.

А я молоденька,

Гуляти раденька.

Господиня. Угомоніться, Ганно, хіба долю повернеш. Якби не оті страшні роки рекрутчини, може б , і Панас був людиною.

(Усі просять тітку вгомонитися. Заходить кум і кума.)

Кума. Добрий вечір, оце вирішила до вас на вечорниці завітати з кумом.

Кум і кума ( Співають пісню «На городі буркун»)

На городі буркун ягоди не родить,

А кум до куми щовечора ходить.

Ой кумцю моя, принесу я гречки,

Ой не йди,не неси на три суперечки.

Ой кумцю моя, принесу я жита,

Ой не йди, не неси, щоб не була бита.

Ой кумцю моя, принесу я сала.

Ой прийди, принеси: я давно чекала.

Ой кумцю моя, принесу сметани.

Ой прийди, принеси милий мій, коханий.

( Чується пісня «Наливайте браття». У двері стукають хлопці.)

Хлопці. Пустіть до хати!

Дівчата. Гарненько попросіть.

( Хлопці стукають)

А скажіть, хто такий?

Хлопці. Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоногий. Пустіть до хати.

Дівчата. Не пустимо в хату, бо вас багато.

Хлопці. Пустіть ліпше, бо буде гірше.

Дівчата. Ми як візьмемо рогатини – попораємо вам спини.

Хлопці. Дівчатонька, голуб ятонька, та ми прийшли не битися, та ми прийшли миритися. І гостинців принесли і музики привели. (Співають)

Дівчата. А до мене Яків приходив,

Коробочку раків приносив.

А я тії раки забрала,

А Якова з хати прогнала.

Хлопці. По дорозі жук-жук, по дорозі чорний.

Подивись на мене, дівко, який я моторний.

Дівчата. Полюбила коваля,

Та недоля моя:

Я думала кучерявий,

В нього чуба нема.

Хлопці. Подивися, глянься,

Який же я вдався.

Хіба даси півтоляра,

Щоб поженихався.

Господиня. Хоч не знаєм, звідки ви, але в хату нашу ви зайшли, тож просимо всіх сідати й дівчатам нашим хорошу пісню заспівати.

(Дівчата співають пісню «Гречка». У куточку сидить зажурений Гриць).

Хлопці. А наш Гриць щось зажурився. А ми знаємо чого!

Господиня. Донечко моя рідна, відчувало моє серце материнське біду лиху. Тільки б циганка-ворожка не прийшла й не забрала Гриця.

(Звучить «Циганочка», виходить циганка і своїм танцем привертає Гриця й забирає із собою).

Донька. Грицю, Грицю, вернися! (Вибігає зі слюзами)

Хлопці. Давайте краще заспіваємо веселеньку, а то так сумно на душі стало. (Співають «Ти ж мене підманула»).

( Стук у двері, заходить преподобная Солоха).

Солоха. Добрий вечір вашій хаті! А я оце іду собі, коли чую: пісня лунає. Думаю, зрозуміло: вечорниці у тітки Уляни.

Господиня. Доброго здоров я, преподобна Солохо. Заходьте, сідайте. Спасибі, що не погордували, завітали до бідної оселі.

Дівчата. А в нашої Солохи та під чотирма спідницями, сімома замками обов язково щось знайдеться цікаве.

(Солоха трусить спідницями й розповідає цікаві історії).

Хлопці. Дівчата, уже пізно, мабуть, додому час збиратися.

Господиня. Зачекайте, я так заморочилася, що й про вареники забула. Я зараз, миттю.

Дівчата. Спасибі, тітонько, не турбуйтесь.

Господиня. Для вас же старалася, мої любі!

Милі гості, просим сісти.

Вареники будем їсти,

Вареники у сметані

Білолиці, круглолиці

Із запашної пшениці.

Їжте на здоров я.