Народне декоративно-прикладне мистецтво розвивається в наш час у вигляді домашнього ремесла та художніх промислів. Як результат творчої діяльності народних мас, воно тісно пов‘язане з побутом, тому й має головним чином прикладний характер.
Для народного декоративно-прикладного мистецтва характерний постійний зв‘язок з традиціями минулого, в ньому знаходять відображення ті соціально-економічні та культурні зміни, що відбувалися у житті народу в процесі його історичного розвитку.
У кращих творах народних митців минулого, а також у виробах сучасних народних майстрів органічно поєднуються зміст, форма і техніка виконання з функціональним та декоративним призначенням предмета.
Вишивка – класичний вид українського народного мистецтва, що розкриває невичерпне багатство творчих сил народу, вершин його мистецького хисту.
Вы уже знаете о суперспособностях современного учителя?
Тратить минимум сил на подготовку и проведение уроков.
Быстро и объективно проверять знания учащихся.
Сделать изучение нового материала максимально понятным.
Избавить себя от подбора заданий и их проверки после уроков.
Просмотр содержимого документа
«Вишиванка - символ Батьківщини »
Вишиванка - символ Батьківщини
Вишиванка - символ Батьківщини,
Дзеркало народної душі,
В колисанці купані хвилини,
Світло і тривоги у вірші.
Вишиванка - дитинча кирпате,
Що квітки звиває в перепліт,
Материнські ласки, усміх тата,
Прадідів пророчий заповіт.
Вишиванка - писанка чудова,
Звізда ясна, співи та вертеп.
Вишита сльозою рідна мова,
Думами дорога через степ.
Вишиванка - біль на п`ядесталі,
Слава, воля, єдність, віра - ми.
Журавлем курличе, кличе далі,
Стелить вирій взорами-крильми.
Ведуча: Народне прислів’я каже «Без верби і калини нема України». До цього прислів’я ми додаємо «Без вишивки, верби і калини нема України». Тому що вишитий рушник і вишита сорочка давно стали українськими народними символами-оберегами.
Пісня про рушник (відео)
Ведучий: Серед жіночих народних промислів чільне місце в історії нашого народу займає вишивання. Майже кожна область, кожний район, а часто й окремі села з покоління в покоління, від матері до дочки передавали таємниці цього виду мистецтва. Тому за кольором, орнаментом, фактурою вишивки завжди можна було визначити місце її виготовлення. Народні майстрині старанно зберігають свої традиції.
Ведуча: В українському орнаменті, його плавних лініях, в улюблених мотивах промовляє душа народу, його історія, природа, в оточенні якої він живе. З орнаментом пов’язані образи добра, краси, оберегу. Він опоетизований народною свідомістю, теплом людських рук. За ним стоїть тисячолітня історія українського народу.
Червоно - чорні всі узори,
мережив ряд на полотні.
Традицій пласт, легенди роду,
духовний символ, оберіг,
калини кущ, дівочу вроду,
на полотні все хтось зберіг.
Прості орнаменти, народні,
тягучі як пісні степів.
Все актуально і сьогодні,
хоча й прийшли з далеких днів.
Ведучий: Вишивання – один з найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва слов’ян. Народні вишивки захоплюють нас досконалою композицією, різнобарвним колористичним вирішенням. У своїх роботах народні майстри показують одвічний потяг людини до краси, зв’язок з рідною природою.
Ведуча: Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Дані археологічних розкопок та свідчення мандрівників і літописців доводять, що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з незапам’ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів.
Ведучий: Народна вишивка - це мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання - не розгубити його, передати це живе іскристе диво наступним поколінням.
Ведуча: Оздоблення одягу, зокрема вишивання сорочок, - це багатюща культура що в кожній місцевості мала самобутні форми. Навіть в одному селі важко знайти дві однакові сорочки: кожна жінка застосовувала власну фантазію імпровізуючи в межах усталеної місцевої традиції.
Ведуч. Виступ театру мод Будинку дитячої творчості.
Ведучий: Україні існують численні повір'я, звичаї та обряди, пов язані з шиттям сорочок та їх носінням. Дівчати вишивали це вбрання для наречених. Про це співається в народній пісні:
А вже ж тая слава
По всім городочку,
Що дівчина козакові
Вишила сорочку.
Пісня « Мамина сорочка»
Ведуча: Давайте разом поміркуємо, від чого залежить затишок в домі? Затишок в приміщенні складається із багатьох дрібниць: штор, скатертин, серветок, диванних подушок, просто подушок. А яскравість та оригінальність затишку додає ручна обробка цих предметів.
Ведучий: Ось сьогодні михочемо розповісти провишиті серветки та подушки. (демонструється презентація).
Ведуча: Скатертини і серветки використовуються з давніх-давен. Зображення столів, накритих скатертинами, можна знайти на стародавніх малюнках у багатьох народів світу. Будь-якій дівчині, і багатій, і бідній, в придане входила столова білизна – скатертини, серветки, рушнички, які нерідко були виткані та вишиті самою нареченою.
Ведучий: Цей, здавалося б, такий звичний для сучасної людини предмет має історію, що нараховує більш ніж три з половиною тисячі років.
Ведуча: Серветки були відомі ще у Стародавній Греції. Першими серветками, як це не дивно прозвучить, були … листки фігового дерева. Ними раби витирали губи після їжі своїм господарям. Полотняні серветки – це вже витвір римлян. Перші полотняні серветки використовувалися у знатних будинках і були виключно іменними, прикрашалися вишитими вензелями з ініціалами господарів. Вишивка була вишуканою із срібних та золотих ниток. Гості нерідко забирали з собою ці красив серветки. В епоху Середньовіччя серветки отримали розпоширення і у Європі.
Ведучий: Тепер серветки виготовляються у великому різноманітті форм, розмірів, кольорів та матеріалів. За формою серветки бувають квадратним, круглими,овальними).Різним є і призначення серветок.
Ведуча: Серветки, оздоблені вишивкою та аплікацією використовують для сервірування столу в якості декору. Вишиту серветку можна вдома використати для того, щоб накрити хлібницю, або для того, щоб прикрасити журнальний столик. Можна покласти вишиту серветку на диван чи крісло. Головне, щоб по формі та стилю серветка доповнювала та прикрашала предмети інтер’єру.
Пісня
Ведуча: А що ви знаєте про подушки? Познайомимось? Подільська подушка – це витвір мистецтва, на який хочеться споглядати вічно. Адже різнобарв’я кольорів та візерунків, а також не можна випускати з виду і розміри, зачаровують погляд кожної людини. У сиву давнину і по сьогоднішній день, подушка не тільки є невід’ємним елементом побуту, але і важливою в обрядах частиною. Подушки бувають дитячі, весільні, декоративні, подушка під вушко.
Ведучий: Дитячі подушки були невеличкими, щоб дитинчаті було зручно класти на неї свою маленьку голівоньку, ці подушки зазвичай набивалися пір’ям , щоб була м’якенькою, але на західному поділлі подушку набивали, ще й вовною . Ця подушка зазвичай була дуже гарно оздоблена, але мати, оздоблюючи її, повинна була знати певні неписані привила. Найперше і найголовніше, подушка не повинна була мати орнамент, який використовувався у весільних подушках.
Ведуча: Весільні подушки це особливі подушки, адже вони використовувалися в різних обрядах. Їх готували дівчині на придане, вона сама повинна була оздобити їх. Мінімум на весілля дівчина повинна була вишити дві подушки. Орнамент таких подушок повинен обов’язково містити в собі листок і пуп"янок, адже вони символізують початок чогось прекрасного. Ці подушки були великі за розмірами, щоб було видно хорошу хазяйку.
Ведучий: Декоративні – це ті, що вишивалися спеціально для того, щоб поставити у хаті їх на видне місце, вони придавали хаті величі, зазвичай вони складалися одна на одну, а весь орнамент був з боків, щоб краще було його видно,а найвища подушка зверху накривалася терновою хустиною.
Ведуча: Подушка під вушко – це та, маленька подушечка, що використовувалася подолянами, у побуті, тобто вона завжди лежала поверх застеленого ліжка, на які могли прилягти перепочити в денну пору часу. Вони мали яскраву вишивку різних тварин.
Ведучий: Також подушку дуже часто використовували в обрядах. Найчастіше її використання було на весіллі. Хоча теж не можна сказати, що на всьому Поділлі обряди були однаковими. Ось деякі з них які зустрічаються на весіллі і у наш вік:
Ведуча: Молодого садять на стілець, кладуть йому на коліна вишиту подушку. В цей час , молода танцює з старшим боярином, він намагається посадити її на подушку, чого вона всяко уникає. За третім разом він таки садить її на подушку, але дуже-дуже легенько, щоб життя було м"яким.
Ведучий: Далі справа за свекрухою. Цей момент є найбільш драматичним в усій весільній обрядовості. Свекруха намагається пов"язати невістці хустку. Наступним весільним обрядом з подушкою було «тріпання подушок» коли наречений з нареченою йшли до нареченого в дім староста повинен був перед ним тріпати подушку, яка дівчина отримувала у придане. Мінімум наречений повинен був нести дві, а то і більше подушок, пір’я яке летіло з них встеляло дорогу молодим, тому і їхній «подружній шлях буде м’яким» .
Ведуча: Наступним етапом використання подушок в обрядах було новосілля. Батьки новосельців повинні були обов’язково нести з собою в дім декілька подушок.
Ведучий: Дівчата збирають траву «танцюник», яку ховають під подушку з вірою у те, що це допоможе їм приворожити коханого. В ніч на Івана Купала.
Ведуча: В ніч на Андрія дівчата теж ворожать з допомогою подушок. Вони беруть 3 подушки і під одну кладуть гроші, під іншу обручку, а під третю пір’їну. Якщо дівчина сідала на подушку під якою були гроші, то вона вийде заміж по вигоді. Якщо на подушку з обручкою, то вийде за коханого, якщо пір’їну то наречений вже у неї є і вони скоро одружаться.
Ведучий: Можна ще багато розповідати просерветки та подушки, та взагалі про вишивку, але час так швидко плине і потрібно вже з вами прощатися.
Ведуча: Погляньте ще на нашу виставку . Яка розмаїта гама кольорів українських народних вишивок. Кожен колір створює потужну енергетику, яку людина відчуває з допомогою настрою, тому не лише візерунок, а й колір впливає на власника вишиванки. А про це ми з вами поговоримо наступного разу.
Ведучий: Добре було б, якби і в усіх сім'ях повернулися до прадавньої традиції вишивати .
Ведуча: З покоління в покоління передавали українці своє мистецтво вишивання. І зараз вишивання в Україні дуже популярне. Вишивають усі: дорослі і діти, чоловіки та жінки. Якби зібрати все багатство української вишивки, то карта України від села до села, від міста до міста простяглася б вишитими дорогами.
Ведучий: Дорогі друзі! Ми з вами усі — українці, яких об'єднує у велику родину любов до рідної землі, до пісні, до вишивки.
