Колискові пісні Придніпров’я та Західної України

Комунальний позашкільний навчальний заклад

центр дитячої творчості «Надія»

Реферат

Колискові пісні Придніпров’я та Західної України

Вихованець Бойко С.С.

Гурток «Ріднокрай»

Консультант:

Шнейдер С.В.

Керівник т/о

«Джерельце»

м. Першотравенськ

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ 1

1.1. Колискові пісні – один із найдавніших жанрів народної словесності.

2. Висновки до РОЗДІЛУ І

РОЗДІЛ 2

2.2. Порівняльна характеристика колискових пісень Придніпров’я та Західної України».

3. Висновки до РОЗДІЛУ ІІ

4. ВИСНОВКИ

5.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

6. ДОДАТКИ

ВСТУП

В Україні останніми роками все частіше доводиться чути про національний нігілізм, що веде до духовного зубожіння народу: зникають національні традиції, затихає навіть у селах народна пісня, виходить із вжитку чистота мовного спілкування. Це може призвести до повної денаціоналізації. Щоб цього не трапилось, потрібно вивчати і популяризувати народну педагогіку, етнографію і фольклор. І починати, на нашу думку, необхідно із вивчення народної дитячої творчості як основи виховання і становлення особистості, громадянина. Тому ми обрали тему нашого дослідження – «Колискові пісні Дніпропетровщини та Західної України», об’єктом дослідження стали зразки дитячої народної творчості, предметом – такі жанри дитячого фольклору як колискові пісні. Збираючи колискові пісні під час фольклорно-етнографічної експедиції «Звичаї, обряди та традиції рідного краю», стало бажанням дослідити колискові пісні Дніпропетровщини та Західної України. Порівняти аналіз текстів колискових пісень, зібрані колискові пісні під час фольклорної експедиції умовно поділити на декілька груп:

- пісні що безпосередньо звернуті до дитини;

- пісні звернені до колиски;

- пісні з образами;

- пісні з описом довкілля.

Отже, актуальність даного дослідження полягає у необхідності вивчення і збереження дитячого фольклору – невід'ємної частини практичної педагогіки народу, морально-етичної основи розвитку особистості.

Гіпотеза дослідження: твори дитячого фольклору сприяють фізичному і моральному здоров’ю дитини, розвитку її розумових здібностей, підготовці до суспільно корисної діяльності.

Мета: з’ясувати особливості дитячого фольклору досліджуваного регіону, зіставити значення дитячої народної творчості у житті молодшого покоління українців у минулому і сучасному.

Завдання: а) проаналізувати колискові пісні з проблеми дослідження; б) зібрати місцевий матеріал; в) визначити особливості колискових пісень Дніпропетровщини та Західної України.

Г. С. Виноградов, як один зі знавців народної педагогіки, що першим почав широко вживати термін «дитячий фольклор», наголошував, що ним доцільно позначати твори, складені самими дітьми, а також поезію пестування (невеликі ліричні твори, які примовляють дорослі, пестячи дітей). Дещо пізніше до цього виду словесності долучили колискові пісні ( хоч дехто з учених дотепер вважає їх розрядом родинно-побутової лірики). Під час дослідження було виявлено, що деякі жанри народної словесності, які побутували у середовищі дорослих, втративши своє первісне утилітарне призначення і сакральне значення, у дещо відмінному, спрощеному вигляді перейшли у сферу дитячого фольклору. Усі дослідники одностайні, що до дитячого фольклору відносяться і твори дітей, і твори для дітей, складені дорослими. Основним критерієм відбору є функціональний аспект: твори, які виконуються лише у дитячому середовищі, а також ті, які не передбачають інших слухачів і виконуються дорослими тільки для дитини .

Колискові пісні найбільш поширені серед ужиткової народнопоетичної спадщини.

Головна функція колискових пісень-впливати на психологічний стан і настрій дитини в момент засипання. Водночас це і перший поетичний твір, з яким зустрічається дитина вже в перші дні свого життя. Г.В. Довженко підкреслює, що крім встановлення емоційного контакту немовляти з матір’ю, «…..ці пісні є ще й неусвідомленим початком проникнення малечі у світ мистецтва, що є важливим виховним елементом» і поступово колискові пісні вливають у душу дитини любов до рідного слова.

РОЗДІЛ І

1. Колискові пісні – один із найдавніших жанрів народної словесності.

Коло творів, охоплюваних поняттям «дитячий фольклор», широке і багатоманітне – за призначенням, тематичною й образною системою, формою, способом і часом виконання.

Особливе місце серед них займають твори народної творчості, які виконуються дорослими над колискою дитини: колискові пісні . Колискових пісень співали немовлятам із перших днів їхньої появи на світ. Колискові пісні призначені тільки для одного слухача – дитини і виконуються одним співаком - матір’ю чи іншою близькою людиною. Монотонний тихесенький наспів і пестливі слова мають заспокоїти, приспати дитя. У цих зворушливо щирих і безпосередніх піснях закріплюється чуттєвий зв'язок, що існує з дня народження між дитиною і матір’ю.

За свідченнями представників найстаршого покоління досліджуваного регіону, колисанню дитини в перші роки її виховання надавали великого значення. Колиска в житті немовляти відігравала велику роль і в родині мала символічне значення: її не викидали навіть тоді, коли в хаті вже не було малих дітей. Найчастіше колиску виносили на горище - щоб не перевівся рід. Колиски робили зі «співучого дерева» - клена, ясена, калини, щоб діти були співучими, дужими і вродливими. Виготовляли колиски і дерев’яні, і плетені з лози. У них гойдали дітей 1,5-2-річного віку. А спершу дитину клали в колиску, зроблену у формі дерев’яної прямокутної рами, на яку натягувалось домоткане полотно. За кутки рами прив’язувались мотузки, щоб зачепити колиску за гачок, вбитий у сволок. Таку колиску легко колихати, її можна було взяти з собою у поле, повісивши там на дерев’яному триніжку.

Особливістю пісень досліджуваного регіону є те, що в них майже не вживаються епітети в описі колиски, проте зустрічаються зменшувально-пестливі назви цього предмета: «колисочка», «колисонька».

Назва «колискова пісня» не є народною – це фольклористичний термін. У народі ж існують різні назви цих пісень: співати при колисці, співати люлі, співати котка. Остання назва стосується і досліджуваного регіону. Це, й мовірно, пов’язано з таким обрядом:

На третій день після народження дитини відбувалося ритуальне вкладання її у колиску. Найдавнішим звичаєм , як і в багатьох інших регіонах України, було прийнято першого вкладати в колиску кота ( як і першого впускати в хату). Вважалося, що кіт може наділяти дитину спокійною вдачею, приносити солодкий сон. Кота колисали в колисці, примовляючи: «Як на кота муркота – на дитину дрімота». Потім кота випускали, а дитину клали в колиску й співали колискових, у яких часто, як дійова особа, був кіт, а його дії і вчинки безпосередньо пов’язані з немовлям:

Люлі-люлі, наб’ю кицю, налаю,

Щоб по ночах не ходив,

. малих діток не будив.

Із праць дослідників дитячого фольклору ми дізналися, що присутність цього персонажа в сюжетах багатьох колисанок пояснюється не лише близькістю цієї тварини до людини в щоденному побуті, а й тим, що в народних уявленнях, віруваннях, деяких апокрифічних легендах багатьох народів кіт завжди постає другом людини, здатним оберігати її від злих сил. І в колисанках він виступає не лише помічником матері – заколисує дитину, готує її постіль, ловить мишу для розваг, а й своєрідним оберегом.

Розділ 2 2.2. Порівняльна характеристика колискових пісень Придніпров’я та Західної України».

Спираючи на матеріал зібраний колискові пісні під час експедиції в селах Дніпропетровської області, ми дослідили і зробили порівняльний аналіз текстів що побутують сьогодні в Львівській та Дніпропетровській області.

Для колискових пісень Дніпропетровської області частіше зустрічаються такі з них: «Ой, люлі , люлі», «Ой , ти коту, коту», «Ой ти, коте сірий», «Ой кіт-воркіт», «Котику сіренький».

«Ой, люлі, люлі,

Прилетіли гулі,

Сіли на воротях

В червоних чоботях,

Стали пісеньку співати,

Мою доньку колисати.

Люлі, люлі, люлі

Чужим дітям калачі,

А Грицику калачі

Щоб спав удень і вночі.

Коте, коте, котусю,

Не ходи по хаті

Дитя буде спати.

Ой ,ти коту, коту,

Не лізь на колоду,

Бо колода упаде

Тобі ніженьку приб’є.

А-а, а-а, а-а, а!

Ой ти, коте сірий,

Не ходи по сінях,

А ти, коте білий,

Не стрибай по хати,

Не буди дитяти,

Бо дитя в нас маленьке,

Хай спить собі гарненько.

«Ой кіт-воркіт

На віконечко-скік!

А з віконця в хижку-

Піймай котик мишку

Кинув у колиску,

Мишка буде грати

Котик воркотати,

Дитя буде спати,

І щастячко мати.

Ой ти котику сірий-волохатий,

Оббіжи кругом хату

Та піймаєш мишку,

Та вкинеш в колиску.

Мишка буде пищати,

А діточки будуть спати.

Ой, люлі-люлі….

Зразки цього жанру зібрані в селах Дніпропетровщини, відрізняються

більшою поетичністю, ліризмом, наявністю казкових персонажів ( «Ходить сон коло вікон», «Прилетіли, гулі», «Ходить сонко по вулиці»).

«Ходить сон коло вікон,

А дрімота коло плота.

Та й питає сон дрімоту:

• Де ми будем ночувати?

• Де дитинка маленька,

Де хатина тепленькая,

Там ми будем ночувати

І дитину колихати.

Прилетіли гулі,

Сіли на воротях,

В червоних чоботях,

Стали пісеньку співати,

Мою доньку колисати.

Ходить сонко по вулиці

Носить спання в рукавиці,

Чужих дітей пробуджує,

А Ларису присипляє,

Ходи, сонко, сюди до нас,

Буде тобі добре у нас,

У нас хата тепленька,

А Лариса маленькая.

Ходить сонко по долині

Мати гука до дитини:

• Ой ну, соньо в колисоньку.

Заколиш дитиноньку

Вона хоче та й не спить,

Мабуть, її дубцем бить

Для колискових пісень Львівської області частіше зустрічаються такі з них: «Ой, повішу колисоньку», «Ой, спи, дитя, без сповиття», «Колисочко яворова».

Тексти колискові пісні Львівської області насичені пестливими словами: «зозулечка», «коточок», «маленька», «колисонька». Наявність казкових персонажів відсутня, але характерні пісні з описом довкілля, пісні звернені до колиски. («Ой, летіла зозуленька», «Колисочка яворова», «Ой, сиділа зозуленька»).

Ой, летіла зозулечка,

Тай над садовином,

Та й впустила пір’їночку

Й збудила дитину.

Та й стала та зозулечка

Ще й друга літати,

Нащо дитя розбудила,

Що ще було спати?

Колисочка яворова,

Ворозки тоненькі,

Та в тобі я виколишу

Діточки маленькі.

Та й повішу колисочку

На вербу, на вербу.

Буде вітер колихати.

А я розверну.

Ой сиділа зозуленька

В лісі на бересті.

Вишивала сорочина

На моїм Оресті.

Ой летіла зозуленька,

Летіла сивенька,

Питалася, що тут робить

Наша Настуся маленька.

Ми скажем щиру правду

Цікавій зозулі:

Настуся уже пішла в люлі.

Люлі-люлі, люлю, гуде вітер у комину Спить коточок у куточку у червонім чобіточку Годі тобі, котку, спатки, йди дитятко нам гойдатки Гойдай - гойдай, люляй – люляй, Нам Іванка присипляй, злії духи відганяй.

Приспівом до багатьох колискових є протяжне «Гойда-а-а», «А-а-а-а-а» або «Люлі-люлі». У ранньому віці немовля ще не розуміє слів пісні, але вже розуміє лагідну мамину чи бабусину мову, її ніжність, відчуває тепло й радість. Із двох - трьох років дитина вже чудово усвідомлює, про що співається хоча б у такій пісні:

Гойда-гойда-гойдадашки,

Котки бігали по хатці,

Сірі, білі волохаті

Мишку ловили, їстки хотіли.

Хватить, котки, вам ганяти,

Йдіть дитинку колихати,

Вона буде спатки.

Крім того, слухаючи таку колискову, дитина знайомиться із новими поняттями (хатка, мишка), а також дізнається про окрас котів, їхні звички.

Чимало таких пісень є не просто приємним набором мелодійних звуків, а цікаві вже своїм змістом, потішними ситуаціями, добрими чи лихими вчинками їхніх «героїв», їх дії та вчинки мусять викликати у маленького слухача і співпереживання, і певне ставлення, оцінку, до якої ненав’язливо, непомітно, через посмішку підводить дитину пісня:

Гойда, ішла баба з горба,

За плечима торба.

Зустрів бабу зайчик:

-Ходи, бабо, в таночок!

Баба не схотіла,

Зайчика набила.

Іде зайчик, плаче

І на бабу скаче.

Колисанкам, що ми записали в досліджуваному регіоні, як і всім українським колисковим пісням, властива тематична й сюжетна різноманітність, барвистість образів і думок. Серед них – твори про саму дитину, її сон, годування, думки і почуття матері:

Люлі-люлі-люлі,

Свого синочка гойдаю,

Долю щасливу скликаю:

Рости, синочку, вродливий,

Добрий, чутливий, дбайливий,

До сонця ясного подібний,

Богу і людям потрібний.

А ще ряд пісень розповідає маленькому слухачеві про пригоди й витівки тварин і птахів, про найближчих людей, які його оточують:

Люлі – люлю, коточок,

Поїв бабин медочок.

Поїв, полизав

Да й на бабу сказав:

- Сама баба полизала

Та й на котика сказала .

Колискові пісні для малої дитини - не просто поетичні тексти, які дають їй перші уявлення про оточуючий світ, а й справжня школа виховання. Більшість наших респондентів переконані, що велика агресивність сучасних дітей від того, що їм свого часу не «співали котка», занедбали цю неоціненну спадщину нашого народу. А витоки колискових пісень губляться у глибині віків, адже в багатьох із них є закликання чи запрошення сну до дитини. Сон наші предки уявляли як істоту, яка може увійти в людину і вийти з неї, може заспокоїти, приспати, ввести в стан абсолютного спокою. У давнину сон сприймався як невластивий людині фізичний стан, що настає в результаті дії якихось сил, духів. Такими силами у колискових є персоніфіковані образи Сну і Дрімоти, що засвідчує зафіксована у всіх регіонах України колискова, у якій співається: «Ходить Сон коло вікон, а Дрімота коло плота», і далі відбувається діалог між цими міфологічними персонажами, що перетворилися на привабливі поетичні образи. Вони зустрічаються і в записаних у селах Дніпропетровської області колискових:

Зайшла в хату Дрімота,

Сонка-Дрімка привела,

До Іванка пустила:

- Спи, маленький, спи.

Ще магічну силу присипляти дитину мають у колискових птахи (голуб, зозуля, соколи…), вітер, рослини (рута, м’ята, хрещатий барвінок…):

Люлі – люлі,

Ой повішу колисочку у полі, у полі,

Будуть дитя колихати соколи, соколи.

Я повішу колисочку та на ожиночку,

Буде вітрець колихати малу дитиночку.

Колискові пісні через найближчі до дитини предмети і явища навколишньої дійсності давали їй перші уроки чесності, шанобливого ставлення до рідних людей (матері, батька, бабусі, дідуся), батьківської хати, допомагати пізнавати навколишній світ, формували естетичні смаки.

Висновки до РОЗДІЛУ І

У наш час матері, доглядаючи дітей, майже не співають їм колискових пісень через те, що не знають їх і не усвідомлюють того, що колисанки – це художнє втілення однієї з найважливіших концепцій народного світогляду: неподільності добра й праці, краси й праці, чесності й працьовитості. Колискові пісні - справжня школа виховання дитини, тому і заслуговують вони на глибоке дослідження і впровадження в побут сучасних українських родин, в яких є маленькі діти.

Пестушки колись широко застосовувались у побуті жителів села , але зараз вони майже повністю зникли з практики догляду за дитиною. А саме за допомогою цих жанрів дитячого фольклору можна у ранньому віці активізувати єдність слова і моторики дитини, розвинути її мовлення, посприяти жвавому спілкуванню малят із довкіллям, виховати у них почуття прекрасного. Це і має зумовити необхідність вивчення колискових пісень і використання їх у сучасному вихованні дитини.

ВИСНОВКИ

Працюючи над дослідженням питання «Колискові пісні «Дніпропетровщини та Західної України», ми визначили особливості вживання мешканцями даного регіону дитячого фольклору у своєму побуті та зробили такі висновки:

Проаналізувавши зразки колискових пісень, помітили спільне у їх виконанні: монотонність, мелодійність, поволі стихаючий голос виконавця. Тексти зібраних колискових пісень щедро насичені пестливими словами:

1. Дитячий фольклор існував і певною мірою продовжує існувати як частина загальнонаціональної народної творчості, відбиває, як і інші її види, динаміку народного життя і розмаїття його форм.

2. У досліджуваному регіоні серед творів, складених дорослими для дітей, найбільш розповсюдженими були колискові пісні. Але на сучасному етапі колискові пісні збереглися в основному в сім’ях, де проживають разом із дітьми та онуками бабусі та прабабусі.

3. Твори дитячого фольклору формували естетичні смаки дитини, становили морально-етичну основу розвитку особистості, збагачували розум дитини знаннями про навколишній світ, вчили доброти і співчуття, допомагали самоствердженню.

Отже, переживши віки, ці твори, поки ще живі носії традиційного досвіду, потрібно вивчати, досліджувати, впроваджувати у практику сучасного життя і, як безцінне багатство, передавати наступним поколінням українців.

Матеріали даної дослідницької роботи можна використати у позакласній роботі з дітьми різного віку. Також вони можуть бути корисними всім, хто займається вивченням дитячого фольклору, народних традицій і звичаїв українського народу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абраменкова В. Дитяча субкультура: зміст, функції, значення в культурі. [Елекронний ресурс] - Режим доступу: portal – Slovo. ru / aut hors/ 176. Php.

2. Горохова скриня/Українські народні ігри, пісні – Київ: Веселка, 1993.

3. Дитячі пісні та речитативи – Київ: Веселка, 1991.

4. Дитячий фольклор/Колискові пісні та забавлянки – Київ: Либідь, 1984.

5. Івасьо І. Хрестоматія з народознавства / Івасьо І., Коструба О. – Рівне: Державне редакційно-видавниче підприємство, 1993.

6. Колискові пісні – Київ: Либідь, 1973.

7. Лановик М. Усна народна творчість. Навчальний посібник / Лановик М., Лановик З. – Київ: Знання – Прес, 591 с.

8. Маковій Г. Затоптаний цвіт – Київ: Український письменник, 1993, 204 с.

9. Наумко В. Культура і побут населення України / Наумко В., Артюх Л., Горленко В. – Київ: Либідь, 1993.

10. Скуратівський В. Покуть – Київ: Довіра, 1992, 235 с.

11. Стельмахович М. Народне дитинознавство – Київ: Т-во: «Знання», 1991,48 с.

12. Український дитячий фольклор – Київ, 1962.