Літературно-мистецький захід «Так ніхто не кохав»

Тема. Літературно-мистецький захід «Так ніхто не кохав»

Мета: повторити поетичні твори на тему кохання та детальніше ознайомити учнів з інтимною лірикою письменників України; розвивати естетичні та творчі здібності школярів; учити дітей відчувати багатогранність поетичного слова, розуміти людські почуття; виховувати культуру кохання.

Обладнання: збірки поезій про кохання, портрети письменників, магнітофон.

Орієнтовний план та методи ведення уроку:

1.Організаційний момент.

2.Оголошення теми та очікуваних результатів.

3.Актуалізація опорних знань, мотивація навчальної діяльності.

4.Засвоєня нових знань ( «Мозковий штурм», метод «Прес», «Мікрофон», «Навчаюся – вчуся», «Драматизація», «Рольова гра», «Робота в групах», словникова робота)

5.Закріплення та узагальнення матеріалу.

6.Оцінювання підсумків уроку ( «Обери позицію» )

7.Домашнє завдання

Хвилину – не вмолити,

Дорогу – не спинити,

Лиш той уміє жити,

Хто вміє ще любить.

Ми приходим у світ для любові.

Все, що інше, - неправда гірка.

Хід уроку

1. Організаційний момент

2. Оголошення теми та очікуваних результатів

• Перевірка домашнього завдання.

(цитати про любов, кохання та стосунки )

Учитель. Отже, тема КОХАННЯ… Ми всі рано чи пізно закохуємося. Жодна людина не застрахована від цього почуття. Існують тисячі легенд про кохання, закоханих. Про випробування, які чекають на них…

Кохати – це щомиті дивуватись,

Це задихатись з подиву - любові.

Сьогодні ми забудемо про все, відкладемо наші проблеми, негаразди на потім і поринемо у світ почуттів. Світ почуттів , кохання нам відкривають письменники, психологи, астрологи.

А девізом нашого уроку будуть слова українського поета В. Сосюри «Так ніхто не кохав». Тож бери любов, йди у світ, пригорни, приголуб, віддай себе сповна. Навчимося любити.

Іван Драч спробував визначити, що таке любов:

Кохати – нові землі відкривати,

Нюанси свіжі і відтінки нові.

А В.Симоненко це почуття оспівав із властивим йому ліризмом:

Вона прийшла, заквітчана і мила,

І руки лагідно до мене простягла,

І так чарівно кликала й манила,

Такою ніжною і доброю була.

І я не чув, як жайвір в небі тане,

Кого остерігає з висоти…

Прийшла любов непрохана й неждана –

Ну як мені за нею не піти?

Технологія «Мікрофон» (право піднятої руки)

• Які рядки поезії вас найбільше вразили й чому?

• Які поетичні деталі використано у вірші?

• Що виступає символом кохання?

• Визначте настрій поезії?

• Яка головна думка твору?

• Яку думку висловлює автор останнім питально-риторичним реченням?

III. Актуалізація опорних знань

Учень. Перше кохання… Воно схоже на яблуневу гілочку цвіту, що щедро відкриває свої пелюстки назустріч сонцю. А чи буде зав’язь? Чи зможуть закохані пронести все, що є найкращого у них, через розлуки, випробування, незгоди? Чи впаде гілочка під ноги, не звеселивши світу…

Я в думці обняти тебе не смію,

А не те, щоб рукою торкнутися смів,

Я люблю тебе просто – отак, без надії,

Без тужливих зітхань і без клятвених слів.

Навіть в снах я боюсь доторкнутись до тебе,

Захмеліть, одуріти від твого тепла.

Я кохаю тебе. Мені більше не треба,

Адже й так ти мені стільки щастя дала.

( В. Симоненко)

Учень. Кажуть, що кохання і талант приходять не до всіх тому, що кохати означає не тільки насолоджуватися, упиватися своїм щастям. Кохати – це значить віддавати тепло, ласку, доброту найдорожчій людині.

Так, я впевнивсь! Я люблю!

І люблю її без краю!

А за що – і сам не знаю.

Знаю тільки, що люблю.

Я собі не вірив? Ждав,

Все повірити боявся.

Де там вірив? Я сміявся.

Ну, і плакав… Але ждав.

А тепер я признаюсь

Перед небом і землею,

Що живу я тільки нею.

( О. Олесь)

Учень. Любов не кара, але не гра,

Вона не квітка, що зів’яне швидко.

Любов – це дар

І Бог сам вибира,

Хто заслужив оце пізнати диво.

Учень. Любити людину – це велике щастя і відповідальність, це постійне очікування та жертовність, це безмірне розуміння та бажання принести коханим мить радості. Щасливі ті, які прирівняти готові любов до мудрості і мудрість до любові.

Є в коханні і будні, і свята,

Є у нього і радість і жаль.

Бо не можна життя заховати

За рожевих ілюзій вуаль.

І з тобою було би нам гірко,

Обіймав би нас часто сум.

І бувало б темніла зірка

У тумані тривожних дум.

Але певен, що жодного разу

У вагання і сумнівів час

Дріб’язкові хмарки образи

Не закрили б сонце від нас.

Бо тебе і мене б судила

Не образа, не гнів – любов.

В душі щедро вона б світила,

Оновляла їх знов і знов.

Бесіда

• Над чим змушує замислитись вірш?

• Який настрій твору допомагає глибше зрозуміти головну думку?

• Якими художніми засобами передано любов ліричного героя?

• Якою людиною постає перед вами автор?

I V. Засвоєння нового матеріалу

Учень. Коли ти любиш, то предмет твого кохання здається найкращим на землі. Давайте спробуємо створити образ коханої людини.

Т и – вся любов. Ти – чистота.

Довірливість благословенна.

Який важкий, який ласкавий погляд,

Які повільні, зважені слова!

(Л.Костенко)

Краса, несказана краса!

Вогонь очей! Змія – коса!

І вся – як сон мій, вся – як тінь

Моїх бажань, моїх хотінь.

(О.Олесь)

Учень. Як знайти дорогу до серця коханої людини? Якими зіллями причарувати? Де знайти червону руту?

Учень. ( у національному костюмі). Рута взагалі цвіте жовтим суцвіттям, але трапляється і таке, що вона один раз на 10 років зацвітає червоно. Чим пояснити цю таємницю? Її розкриває старовинна грецька легенда про кохання юнака і дівчини. Від їхнього кохання розквітали поля і ліси, люди раділи, співали пісень.

Та на горе закоханим врода дівчини викликала у серці старезного бога Єола, який почав залицятися до красуні – удень і вночі, він очаровував її облесними словами та обіцянками. Хотів щоб дівчина глянула на нього прихильно і відповіла любов’ю на його пестощі. Та вона й чути не хотіла про нього – була вірна юнакові.

Ревнощі запопадливого Єола не знали стриму. Він геть оскаженів і, нарешті, помстився за своє нерозділене кохання та потоптану і зневажену гідність божка. Він вибрав хвилину,коли закохані прийшли на побачення, накинувся на хлопця і дівчину і відняв у них життя.

Жалюгідний стариган! Хоч йому було понад тисячу літ, не зміг збагнути просту істину: кохання твердіше від каменю, палкіше від вогню і сильніше від смерті. Любов дівчини і хлопця не загинула, а перетворилась на дві квітки: у руту з жовтим суцвіттям та червонястими листочками та лілувато-рожевий ясенець. Вони – як двоє дітей, завжди і всюди одне біля одного.

Ясенець трохи вищий – ніби для того, щоб пильнувати, аби якийсь стариган не забрав його кохану.

І рута не байдужа до ясенця: один раз у десять років розквітає червоним квітом, аби коханий милувався нею й увібрав її вроду в своє серце. Якщо під час чудодійного цвітіння будь-яка дівчина знайде той цвіт, то візьме в нього всі чари і причарує назавжди свого коханого легеня.

( звучить пісня В.Івасюка «Червона рута»)

Гумористичне творче завдання

Учитель Тепер давайте визначимо, які вимого гравців до кохання. Для цього проведемо тест, який називається «Любов і геометрія». Виберіть одну геометричну фігуру, яка вам найбільш подобається. Німецькі психологи стверджують: «Фігури скажуть вам, із ким ви маєте справу».

Квадрат. На першому місці у коханні – розум, який контролює всі емоції. Головна умова інтим них стосунків – наявність спільних інтересів.

Коло. Такі люди без комплексів, йдуть за своїми бажаннями і потребами. І він, і вона перебувають у пошуку нових партнерів. Для таких людей важливий тільки секс.

Трикутник (вершина вгору) Вона привертає увагу гарним одягом… Любить ніжність, він – має жагу самоутвердження, внаслідок цього часто змінює обраницю.

Трикутник ( вершина вниз). Вона любить романтичну музику, притемнене світло і ніжну прелюдію. Він шукає жінку-матір, яка б за ним доглядала, шукає ласку, а не інтимні експерименти.

Ромб. Даний тип має багату еротичну фантазію. Людина пристрасна, але не вірна.

Прямокутник.Цю фігуру вибирають люди, які шукають упевненості і захисту. Велике значення віддають вірності. Вони ніколи не поставлять під загрозу свої стосунки заради тимчасового зв’язку.

V. Узагальнення та закріплення матеріалу.

У любові очі - ласкавиці

Лиш заглянь – і подив заніміє,

І кохання – голуба криниця,

Вік мине – ніколи не зміліє.

Над любов’ю сяють зорі світлі

І крилате небо пропливає.

Та стає без неї сумно в світі.

Соловей і той в гаю змовкає…

І стає із нею в світі любо –

Прагнуть руки ніжності і ласки.

Хочеться помріять, коли любиш,

І тоді снується в тиші казкаю

Виступ учнів з підготовленими творами про кохання.

VI. Підсумок уроку, завдання додому.

Скласти власне висловлювання на тему «В моїй душі тебе вже так багато».

А девізом нашого уроку будуть слова українського поета В. Сосюри «Так ніхто не кохав». Тож бери любов, йди у світ, пригорни, приголуб, віддай сповна. Навчимося любити…

Іван Драч спробував визначити,